Постанова КАС ВС від 26.01.2024 по справі 580/192/23

Щодо стягнення винагороди по валютним стягненням.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року

м. Київ

справа № 580/192/23

адміністративне провадження № К/990/14210/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Смоковича М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року (головуючий суддя - Глущенко Я.Б., судді: Пилипенко О.Є., Черпіцька Л.Т.)

у справі № 580/192/23

за позовом ОСОБА_1

до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича

про визнання протиправною та скасування постанови.

I. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича (далі-відповідач, Приватний виконавець), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 12 грудня 2022 року у ВП №70531082 (далі - Спірна постанова).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Спірною постановою у ВП №70531082 із позивача стягнуто основну винагороду приватного виконавця в сумі 6 468,81 доларів США в гривневому еквіваленті на момент виконання зобов`язання, що суперечить чинному законодавству про виконавче провадження та змісту самого виконавчого документу про стягнення із позивача кредитної заборгованості в сумі 75 7910,48 грн. Позивач наголосив, що стягнення винагороди приватному виконавцю в сумі 6 468,81 дол. США на стадії відкриття виконавчого провадження (без виконання судового рішення) суперечить чинному законодавству про виконавче провадження.

3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Д.М. про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця від 12 грудня 2022 року у ВП №70531082.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

6. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області 18 серпня 2014 року у справі №695/4828/13-ц видано виконавчий лист про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми боргу за кредитними договорами № 11156040000 та № 11380132000 в розмірі 64 688,13 дол. США, що за курсом НБУ 11,72 грн за 1 долар станом на 10 квітня 2014 року становить 757 910,48 грн, та судового збору в сумі 3 441,00 грн.

8. 12 вересня 2014 року заступником начальника органу державної виконавчої служби Золотоніського управління юстиції відкрито ВП НОМЕР_1 щодо виконання вищезазначеного виконавчого документу.

9. 19 вересня 2014 року у ВП НОМЕР_1 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76 135,20 грн. В подальшому виконавчий документ був повернутий стягувачу через відсутність у боржника майна (пункт 2 частини першої статті 37 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

10. 12 грудня 2022 року приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №70531082 винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця. Згідно із вказаною постановою з ОСОБА_1 стягнуто винагороду приватного виконавця у розмірі 10% суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, а саме: 6 468,81 дол. США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на момент виконання зобов`язання та судового збору у розмірі 344,10 грн.

11. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про невідповідність Спірної постанови вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII, оскільки відповідач визначив суму основної винагороди приватного виконавця не відповідно до суми боргу, вказаної у судовому рішенні.

13. Суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення, дійшов висновку, що звернувшись до суду з позовною вимогою про визнання протиправною і скасування постанови від 12 грудня 2022 року у ВП №70531082 про стягнення основної винагороди, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права. Винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження є не правом, а обов`язком приватного виконавця, а саме лише існування такої постанови, прийнятої одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення основної винагороди, не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення.

14. Також суд апеляційної інстанції, посилаючись на правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі №761/12665/14-ц, вказав, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі №580/1953/21 та від 16 квітня 2020 року у справі №640/8425/19, щодо застосування Закону №1404-VIII.

16. Позивач наголосив, що приватний виконавець, приймаючи Спірну постанову, самостійно змінив зміст виконавчого документа, виконуючи його не так, як визначено судом. На думку ОСОБА_1 , самостійне визначення виконавцем суми заборгованості в іноземній валюті за плаваючим курсом Національного банку України на дату виконання зобов`язання, а не в гривневому грошовому еквіваленті за курсом станом на 10 квітня 2014 року, порушує і вимоги чинного законодавства, і вимоги виконавчого документа.

17. Також скаржник вказав, що приватний виконавець без фактичного виконання рішення суду, стягнув із позивача основну винагороду. Окрім того, судом апеляційної інстанції не враховано, що 12 вересня 2014 року постановою старшого державного виконавця Золотоніського міськрайонного відділу ДВС Золотоніського міськрайонного управління юстиції відкрито два виконавчі провадження щодо солідарного стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа від 18 серпня 2014 року № 695/4828/13-ц. У вказаних виконавчих провадженнях було винесено також постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 75 991,05 грн. А тому, на думку скаржника, стягнення грошової суми винагороди за цим самим виконавчим листом в доларах США є не лише повторним стягненням адміністративного платежу на користь виконавця, але і свідчить про збільшення грошового зобов`язання боржника перед виконавцем.

18. Приватним виконавцем подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому він просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Зазначає, що судом апеляційної інстанції правомірно не застосовано до спірних правовідносин правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 серпня 2022 року у справі №580/1953/21, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до спірних. В межах справи №580/1953/21 державним виконавцем при відкритті спірного виконавчого провадження розмір виконавчого збору було визначено в гривнях, а не в доларах США.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

20. Спірні правовідносини склалися щодо винесення приватним виконавцем постанови про стягнення основної винагороди, в якій сума винагороди визначена у доларах США.

21. Згідно із виконавчим листом №695/4828/13-ц з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 стягнуто солідарно суми боргу за кредитними договорами в розмірі 64 688,13 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 10 квітня 2014 року (на момент прийняття судового рішення) становить 757 910,48 грн. Також з позивача стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 3 441,00 грн.

22. Спірною постановою з позивача, зокрема, стягнуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом у розмірі 6 468,81 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного Банку України на момент виконання грошового зобов`язання.

23. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку щодо правомірності Постанови про стягнення винагороди, керуючись правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц.

24. Верховний Суд не погоджується із вказаним висновком з огляду на таке.

25. На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження».

26. Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

27. Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

28. Відповідно до частин другої - четвертої статті 31 Закону №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється, зокрема, у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

29. Частина п`ята статті 31 Закону №1403-VIII передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

30. На виконання статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок №643).

31. Відповідно до пункту 12 Порядку №643 розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

32. При цьому, частиною третьою статті 45 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

33. Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1403-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

34. Аналіз положень Закону №1404-VIII свідчить про те, що приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, зазначених у статті 3 цього Закону, яке розпочинає, зокрема, за заявою стягувача. У разі виконання рішень приватним виконавцем виконавчий збір не стягується. Натомість за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю виплачується винагорода.

35. Водночас аналіз норм Закону №1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, і статті 31 Закону №1403-VIII указує на те, що основна винагорода - це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.

36. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19, від 16 квітня 2020 року у справі №640/8425/19.

37. Одночасно із цим, основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі №640/13434/19, від 26 серпня 2021 року у справі №380/6503/20, від 26 жовтня 2023 року у справі №640/20265/19.

39. Крім цього, аналіз статті 31 Закону №1403-VIII свідчить про те, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди і прийняття постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

40. Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 21 січня, 27 квітня, 03 червня та 26 серпня 2021 року у справах №160/5321/20, №580/3444/20, №640/17286/20, №380/6503/20.

41. Водночас саме лише існування постанови про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не означає безумовного та гарантованого стягнення цієї винагороди та не надає права приватному виконавцю стягувати визначену ним суму без здійснення фактичних дій з виконання судового рішення (пункт 52 постанови Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі №420/6845/18).

42. Також у своїй практиці Верховний Суд уже зауважував, що для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у виді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, судам необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).

43. Враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, суди мають перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

44. Зрештою необхідно мати на увазі, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

45. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 січня, 08 липня та 24 грудня у справах №160/5321/20, №360/2855/20, №200/3149/21-а.

46. Беручи до уваги наведені правові норми та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII.

47. Однак, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не правильно визначив механізм розрахунку застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди.

48. Верховний Суд наголошує, що, враховуючи положення частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII та статті 27 Закону №1404-VIII, приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження одночасно приймає постанову про стягнення основної винагороди, та зобов`язаний здійснити розрахунок такої винагороди, тобто визначити чітко суму, яка може бути стягнута у разі здійснення виконавцем повного виконання виконавчого документу.

49. Вказуючи у Спірній постанові розмір винагороди у дол. США, приватний виконавець, фактично, не визначив чітко суми цієї винагороди, яка може бути в подальшому стягнута, оскільки така сума може змінюватись разом із коливанням курсу. Отже, в даному випадку основна винагорода, згідно із вимогами Закону №1403-VIII та Закону №1404-VIII, становить 10% від суми 6 468,81 дол. США в гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на момент відкриття виконавцем виконавчого провадження.

50. Правовий висновок, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц, яким керувався суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у справі №761/12665/14-ц спір виник щодо дій та бездіяльність державного виконавця стосовно стягнення зобов`язання за рішенням суду. Окрім того, у вказаній справі правовідносини регулювались Законом України від 21 квітня 1999 року №606-XIV «Про виконавче провадження». Отже, правовідносини не є подібними до спірних.
51. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про невідповідність Спірної постанови вимогам статті 27 Закону №1404-VIII та статті 31 Закону №1403-VIII.
52. Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
53. Отже, враховуючи, що суд апеляційної інстанції неправильно визначив механізм розрахунку основної винагороди, застосував правовий висновок, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин та скасував законне рішення суду першої інстанції, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року.
54. Однак, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин висновок Верховного Суду від 04 серпня 2022 року у справі №580/1953/21, проте, правовідносини, які виникли у цій справі не є подібними до спірних, оскільки стосуються здійснення виконання судового рішення державним виконавцем та стягнення виконавчого збору. Також у справі №580/1953/21 у спірній постанові державним виконавцем визначено виконавчий збір у гривнях, а не в доларах США.
55. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
56. З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни мотивувальної частини Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року, виклавши її у редакції цієї постанови.
57. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 352, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №580/192/23 скасувати.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №580/192/23 змінити в частині мотивів, виклавши його у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2023 року у справі №580/192/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.


Посилання на повну версію: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116582237