Асоціація приватних виконавців України офіційно звернулася до Офісу Президента України, Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Комітету з питань оборони та розвідки, Офісу уповноваженого з прав людини, Міністерства оборони України, а також до групи народних депутатів щодо питання нагальної необхідності надання відстрочки та бронювання на період мобілізації органам та особам, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, до яких входять в тому числі і приватні виконавці.
Така позиція щодо законопроекту 10449 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» була затверджена РПВУ 2 лютого 2024 року.
Прийнятий Верховною Радою України в першому читанні 7 лютого 2024 року законопроект 10449 від 30.01.2024, зокрема, передбачає внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В статті 23 Закону пропонується доповнити перелік військовозобов’язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, наступною категорією: «судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голова Служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя».
Водночас, змінами до статті 25 Закону передбачено поширення бронювання на військовозобов’язаних, які працюють або проходять службу, зокрема, «…Службі судової охорони, в судах, інших державних органах та установах системи правосуддя…».
Асоціація приватних виконавців України вважає запропоновані законопроектом доповнення до статей 23 і 25 Закону цілком зрозумілими і обґрунтованими, адже повноцінне і дієве функціонування системи правосуддя є запорукою дотримання державою статті 55 Конституції України, згідно якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Разом з тим, запропоновані законопроектом зміни до статей 23 і 25 Закону, на думку спільноти приватних виконавців, не є логічно завершеними і послідовними. Адже поряд з іншими державними органами і установами системи правосуддя цілком закономірно та необхідно включити органи та осіб, які здійснюють виконання судових рішень і рішень інших органів.
Примусове виконання судових рішень є завершальною і невід’ємною стадією правосуддя, і будь яке ухвалене судом рішення без його фактичного виконання не має належної державної ваги. Саме на стадії примусового виконання рішень відбувається реальне відновлення порушених прав як фізичних, так і юридичних осіб, або ж компенсація понесеної шкоди чи збитків.
Більше того, Конституція України (стаття 129-1) чітко визначає, що судове рішення є обов’язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Таким чином, держава зобов’язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в ньому не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав. Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, потрібно розглядати як невід’ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції»).
Забезпечення ефективного примусового виконання рішень для України має важливе значення як на національному рівні, так і щодо відповідності нашої країни критеріям, необхідним для майбутнього вступу до Європейського Союзу.
Так, наприклад, в останньому Повідомленні Єврокомісії про політику розширення ЄС 2023 року щодо України зазначено, зокрема, про необхідність продовження реформування примусового виконання рішень:
«Уряд повинен відновити зусилля в цьому напрямку, наскільки це можливо в нинішніх умовах, оскільки дієва система забезпечення виконання судових рішень є не лише ключовим елементом ринкової економіки та верховенства права, але й необхідною передумовою для швидкого відновлення економіки».
Вважаємо наведене зауваження Єврокомісії цілком слушним, адже дійсно саме ефективне примусове виконання рішень, а значить і дієвий судовий захист прав інвесторів і, як наслідок, сприятливий інвестиційний клімат будуть визначальними чинниками в процесі післявоєнної реалізації Плану відновлення України, яка отримає багатомільярдні інвестиції та допомогу на відбудову інфраструктури, розвиток економіки, соціальної сфери тощо.
Таким чином, діяльність органів та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (тобто органів державної виконавчої служби та приватних виконавців) є об’єктивно важливою для забезпечення виконання функцій держави, функціонування економіки та повноцінної реалізації конституційного права кожного на судовий захист.
При цьому приватні виконавці в Україні, з огляду на їхню невелику кількість, фактично не становлять значимого для оборони країни мобілізаційного потенціалу.
Мобілізація виконавців матиме руйнівні наслідки для всієї системи примусового виконання рішень, адже йдеться про сотні тисяч рішень судів та інших органів, які не зможуть бути належним чином пред’явлені до виконання та відкритих виконавчих проваджень, які фактично перестануть виконуватися. Таким чином, може відбутися значне порушення законних прав та інтересів сторін виконавчого провадження – сотень тисяч громадян України та юридичних осіб.
З огляду на це, Асоціація приватних виконавців України вважає за необхідне внести приватних виконавців до переліку осіб, які мають право отримати відстрочку та бронювання на період мобілізації.
Така позиція щодо законопроекту 10449 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» була затверджена РПВУ 2 лютого 2024 року.
Прийнятий Верховною Радою України в першому читанні 7 лютого 2024 року законопроект 10449 від 30.01.2024, зокрема, передбачає внесення змін до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В статті 23 Закону пропонується доповнити перелік військовозобов’язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, наступною категорією: «судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голова Служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя».
Водночас, змінами до статті 25 Закону передбачено поширення бронювання на військовозобов’язаних, які працюють або проходять службу, зокрема, «…Службі судової охорони, в судах, інших державних органах та установах системи правосуддя…».
Асоціація приватних виконавців України вважає запропоновані законопроектом доповнення до статей 23 і 25 Закону цілком зрозумілими і обґрунтованими, адже повноцінне і дієве функціонування системи правосуддя є запорукою дотримання державою статті 55 Конституції України, згідно якої права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Разом з тим, запропоновані законопроектом зміни до статей 23 і 25 Закону, на думку спільноти приватних виконавців, не є логічно завершеними і послідовними. Адже поряд з іншими державними органами і установами системи правосуддя цілком закономірно та необхідно включити органи та осіб, які здійснюють виконання судових рішень і рішень інших органів.
Примусове виконання судових рішень є завершальною і невід’ємною стадією правосуддя, і будь яке ухвалене судом рішення без його фактичного виконання не має належної державної ваги. Саме на стадії примусового виконання рішень відбувається реальне відновлення порушених прав як фізичних, так і юридичних осіб, або ж компенсація понесеної шкоди чи збитків.
Більше того, Конституція України (стаття 129-1) чітко визначає, що судове рішення є обов’язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Таким чином, держава зобов’язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в ньому не досягається кінцева мета правосуддя – захист інтересів громадян і реальне поновлення їхніх порушених прав. Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, потрібно розглядати як невід’ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Горнсбі проти Греції»).
Забезпечення ефективного примусового виконання рішень для України має важливе значення як на національному рівні, так і щодо відповідності нашої країни критеріям, необхідним для майбутнього вступу до Європейського Союзу.
Так, наприклад, в останньому Повідомленні Єврокомісії про політику розширення ЄС 2023 року щодо України зазначено, зокрема, про необхідність продовження реформування примусового виконання рішень:
«Уряд повинен відновити зусилля в цьому напрямку, наскільки це можливо в нинішніх умовах, оскільки дієва система забезпечення виконання судових рішень є не лише ключовим елементом ринкової економіки та верховенства права, але й необхідною передумовою для швидкого відновлення економіки».
Вважаємо наведене зауваження Єврокомісії цілком слушним, адже дійсно саме ефективне примусове виконання рішень, а значить і дієвий судовий захист прав інвесторів і, як наслідок, сприятливий інвестиційний клімат будуть визначальними чинниками в процесі післявоєнної реалізації Плану відновлення України, яка отримає багатомільярдні інвестиції та допомогу на відбудову інфраструктури, розвиток економіки, соціальної сфери тощо.
Таким чином, діяльність органів та осіб, що здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (тобто органів державної виконавчої служби та приватних виконавців) є об’єктивно важливою для забезпечення виконання функцій держави, функціонування економіки та повноцінної реалізації конституційного права кожного на судовий захист.
При цьому приватні виконавці в Україні, з огляду на їхню невелику кількість, фактично не становлять значимого для оборони країни мобілізаційного потенціалу.
Мобілізація виконавців матиме руйнівні наслідки для всієї системи примусового виконання рішень, адже йдеться про сотні тисяч рішень судів та інших органів, які не зможуть бути належним чином пред’явлені до виконання та відкритих виконавчих проваджень, які фактично перестануть виконуватися. Таким чином, може відбутися значне порушення законних прав та інтересів сторін виконавчого провадження – сотень тисяч громадян України та юридичних осіб.
З огляду на це, Асоціація приватних виконавців України вважає за необхідне внести приватних виконавців до переліку осіб, які мають право отримати відстрочку та бронювання на період мобілізації.