Висновок № 214
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
Членами Комітету було проведено аналіз скарги заявника, щодо дій приватного виконавця виконавчого округу міста Києва з приводу неправомірних, на думку скаржника, дій щодо відкриття виконавчого провадження.
Заявник у свої скарзі зазначає, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № ___ з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення із заявника на користь ТОВ «Фінансова компанія Аланд» грошових коштів. Крім того, скаржник зазначає, що виконавче провадження відкрито у виконавчому окрузі міста Києва, а вона зареєстрована і проживає в місті Миколаєві. Тому вважає, що дане виконавче провадження відкрито незаконно.
У письмовому поясненні приватний виконавець повідомила, що виконавчий документ відповідав вимогам ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження». Підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження не було. Згідно змісту виконавчого документу, місто мешкання боржниці було вказане в місті Києві вул. ___, буд. ___, кв. ___, що відповідало її виконавчому округу.
Враховуючи вищевикладене, при розгляді скарги та додатних до неї матеріалів, Комітет дійшов висновку, що приватний виконавець виконавчого округу міста Києва діяла в межах своїх повноважень. Ознак порушення Кодексу професійної етики приватним виконавцем виявлено не було.
Висновок № 215
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області
Членами Комітету було проведено аналіз скарги боржника від 12.12.2022 щодо дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області з приводу неправомірної на думку скаржника бездіяльності виконавця щодо закінчення виконавчого провадження.
Заявник у свої скарзі зазначає, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з нього заборгованості на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». 25.08.2020 виконавцем було накладено арешт на майно боржника. З 10.03.2022 скаржник проходить службу в ЗСУ, відтак в телефонному режимі зв’язався з виконавцем та отримав реквізити рахунку для погашення заборгованості. 14.11.2022 боржником було в повному розмірі сплачено заборгованості згідно виконавчого провадження. Проте станом на день написання скарги 12.12.2022 виконавче провадження не було закінчено та відповідні арешти не були зняті.
У своїх письмових поясненнях від 04.01.2023 приватний виконавець зазначає, що на виконанні перебуває виконавче провадження про стягнення із заявника заборгованості. Боржнику надавались реквізити рахунку для сплати боргу та в подальшому боржником вчинено дії направлені на погашення боргу. Проте станом на 05.01.2023 є відповідні проблеми з доступом до реєстру, які відбулись внаслідок обмеження прав виконавця третіми особами, тому виконавцем не може бути внесено відповідні дані до АСВП, та як наслідок неможливо фізично винести постанову про закінчення виконавчого провадження та зняти обтяження.
Як встановлено Комітетом з етики, згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України, діяльність приватного виконавця зупинена згідно наказу Міністерства юстиції України № 1637/5 від 04.05.2023 за поданням ради приватних виконавців регіону.
Враховуючи вищевикладене, при розгляді скарги та додатних до неї матеріалів, Комітет дійшов висновку, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Харківської області наявні ознаки порушення ст. 3, 4, 18 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Висновок № 216
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Харківської області
Членами Комітету було проведено аналіз скарги боржника від 23.02.2023 щодо дій приватного виконавця виконавчого округу Харківської області з приводу неправомірної на думку скаржника бездіяльності виконавця щодо закінчення виконавчого провадження.
Заявник у свої скарзі зазначає, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження № ___ з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення з нього на користь АТ «ПУМБ» заборгованості. Заочним рішенням Люботинського міського суду Харківської області № __ від 17.02.2022, яке набрало законної сили 22.03.2022, визнано виконавчий напис нотаріуса (виконавчий документ) таким, що не підлягає виконанню. В подальшому, 16.02.2023 боржником на офіційну електронну адресу приватного виконавця направлено заяву про закінчення виконавчого провадження, підписану ЕЦП заявника. До заяви додано рішення Люботинського міського суду Харківської області № ___ від 17.02.2022, підписаного КЕП судді. Проте станом на 26.02.2023 виконавче провадження не було закінчено та відповідні арешти не були зняті.
Будь-яких письмових пояснень приватним виконавцем Комітету з етики не було надано. Як встановлено Комітетом з етики, згідно інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України, діяльність приватного виконавця зупинена згідно наказу Міністерства юстиції України № 1637/5 від 04.05.2023 за поданням ради приватних виконавців регіону.
Враховуючи вищевикладене, при розгляді скарги та додатних до неї матеріалів, Комітет дійшов висновку, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Харківської області наявні ознаки порушення ст.ст. 3, 4, 18 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Висновок № 217
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
В результаті проведеного аналізу скарги керівника ТОВ «Укрсплав» від 02.02.2023 та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу м. Києва було зроблено наступні висновки:
Так, у приватного виконавця м. Києва на виконанні перебуває виконавче провадження № ___ з примусового виконання наказу на рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 15/22 від 12.08.2022 про з ТзОВ «УКРСПЛАВ» на користь АТ «Міжнародний інвестиційний банк» заборгованості. 09.12.2022 року виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Суть скарги керівника ТОВ «Укрсплав» полягає у недотриманні приватним виконавцем норм ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 16 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, а саме: порушення порядку відкриття виконавчого провадження та правил територіальної юрисдикції, що призвело до порушення права боржника та його інтересу на відкриття виконавчого провадження за його місцезнаходженням чи за належним місцезнаходженням його майна.
Додатково, ТОВ «Укрсплав» надав копії матеріалів, з яких встановлено, що місцезнаходження самого ТОВ «Укрсплав» - м. Дніпро, вул. Курсантська, 36, що і зазначено в постанові про відкриття виконавчого провадження, а також належного йому нерухомого майна, місцем знаходження якого є місто Дніпро.
З пояснень виконавця встановлено, що при пред’явленні виконавчого документа до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва в заяві про відкриття виконавчого провадження, стягувач повідомив приватного виконавця про наявність майна у боржника в межах територіального округу міста Києва, а саме грошових коштів, які знаходяться на банківському рахунку в АТ «МІБ» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Лаврська, 16), а також додав виписку по особовому рахунку боржника від 09.12.2022. Копія заяви стягувача та виписки до пояснення не додається.
На підставі вищенаведеного Комітет приходить до висновку вважати дану скаргу обґрунтованою.
Враховуючи вищевикладене, Комітет дійшов висновку, що в діях приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ознаки порушення ст. 2, 16 Кодексу професійної етики.
Висновок № 218
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області
В результаті проведеного аналізу заяв представника ТОВ «Вердикт Капітал» від 18.02.2023 та 22.02.2023 та доданих до них матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців України з боку приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області було зроблено наступні висновки:
Так, у приватного виконавця Миколаївської області на виконанні перебуває виконавче провадження № ___ щодо примусового стягнення заборгованості з боржника та № ___ щодо примусового стягнення заборгованості з іншого боржника.
Суть заяв полягає у наступному: 23.12.2019 Центральним районним судом м. Миколаєва ухвалено дві ухвали у справі № __ та у справі №___, відповідно, замінити стягувача з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Вердикт Капітал» у зв’язку із заміною кредитора у зобов’язанні.
Представниками ТОВ «Вердикт Капітал» було з’ясовано, що 30.01.2019 виконавчі провадження № ___ та № ___ відкрито приватним виконавцем. З метою направлення заяви про заміну сторони у виконавчих провадженнях з доданими ухвалами про заміну сторони від 23.12.2019 представник ТОВ «Вердикт капітал» телефонувала приватному виконавцю та направила на офіційну електронну адресу повідомлення. Однак виконавець вимкнув телефон та уникає спілкування.
Згідно Інформаційної довідки з Єдиного реєстру приватних виконавців України встановлено, що на даний час діяльність виконавця зупинена. Згідно наказу Міністерства юстиції України № 855/7 від 12.04.2023 (за зверненням приватного виконавця на строк його тимчасової відсутності, згідно договору від 29.05.2023 заміщення здійснює приватний виконавець виконавчого округу Київської області).
Пояснення щодо відсутності комунікації та зволіканням щодо інформації про зупинення діяльності приватний виконавець не надав.
Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Додатково необхідно зазначити, що Комітет з етики виносить свій висновок виходячи з інформації і матеріалів, які йому надаються для розгляду. Оскільки приватним виконавцем не надано пояснення на дані заяви , Комітет виходить з наявних в нього матеріалів.
Враховуючи вищевикладене, Комітет з етики дійшов висновку, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області є ознаки порушення ст. 3, 4, 18 Кодексу професійної етики приватних виконавців вців України.
Висновок № 219
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області
Членами Комітету було проведено аналіз скарги боржника від 09.02.2023 щодо дій приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області з приводу неправомірної на думку скаржника бездіяльності виконавця щодо закінчення виконавчого провадження.
Заявник у свої скарзі зазначає, що приватним виконавцем відкрито виконавче провадження про стягнення з нього заборгованості на користь ТОВ «Фінансова компанія Онлайн фінанс». 09.08.2021 виконавцем було накладено арешт на майно боржника. 28.10.2021 виконавчий напис нотаріуса про стягнення боргу із скаржника визнано таким, що не підлягає виконанню. Копію рішення разом із заявою про закриття виконавчого провадження скаржник 11.11.2022 скерувала на адресу приватного виконавця, продублювавши ці документи на електронну пошту. Проте станом на день написання скарги виконавче провадження не було закінчено та відповідні арешти не були зняті.
Письмових пояснень приватний на запит АПВУ виконавець не надав. Проте 08.02.2023 електронним листом надіслав скаржнику відповідь про те, що він не має доступу до АСВП і не може задовольнити заяву боржника.
Одночасно з цим відомо, що свою діяльність не зупинив, приватного виконавця для заміщення не знайшов, що суперечить нормам Закону України «Про виконавче провадження» та Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Враховуючи вищевикладене, при розгляді скарги та додатних до неї матеріалів, Комітет дійшов висновку, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області наявні ознаки порушення ст. 3, 4, 18 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Висновок № 220
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області
Комітет з етики дослідив доводи скарги заявника на дотримання приватним виконавцем виконавчого округу Київської області норм Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Скаржник обґрунтовує звернення тим, що 12.11.2022 направив приватному виконавцю через поштомат Нової пошти заяви про примусове виконання та виконавчі листи, видані на підставі рішення суду у справі № ___. Вказані документи приватний виконавець отримав 18.11.2022.
Скаржник стверджує, що у період з 12.11.2022 по 15.11.2022 приватний виконавець на дзвінки не відповідав, повідомлення ігнорував. Зі змісту звернення вбачається, що у скаржника склалося стале уявлення про свідоме ігнорування його приватним виконавцем.
07.12.2022 Скаржник направив приватному виконавцю заяву про повернення виконавчих документів, яку приватний виконавець отримав 09.12.2022.
В подальшому, 20.12.2022, скаржник отримав на банківський рахунок від приватного виконавця кошти та зателефонував останньому. Скаржник спробував дізнатися про результати розгляду заяви про повернення виконавчих документів, яку він направив приватному виконавця 07.12.2022. У відповідь приватний виконавець повідомив, що звернення він не отримував, а дзвінки із претензіями його не цікавлять. На прохання повернути виконавчі документи приватний виконавець не відреагував та поклав слухавку.
23.11.2022 Скаржник повторно направив приватному виконавцю заяву про повернення йому виконавчих документів.
Скаржник наголошує, що постанов про відкриття виконавчого провадження не отримував, а процесуальна комунікація із приватним виконавцем складна та неефективна.
Аналіз діяння приватного виконавця та аргументи щодо наявності або відсутності у діях приватного виконавця ознак порушення норм Кодексу професійної етики приватних виконавців України наступні. Проаналізувавши доводи скарги, доводи приватного виконавця, Комітет з етики встановив.
Скаржник є стягувачем за виконавчими провадженнями, відкритими на підставі виконавчих документів Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04.07.2022 у справі № ___ про стягнення солідарно з подружжя боргу за договором позики та витрат на оплату судового збору та які знаходилися на виконанні у приватного виконавця. Вказане підтверджується відомостями АСВП.
Приватний виконавець надіслав АПВУ лист від 17.03.2022 за № 5392. Дослідивши вказаний лист, Комітет з етики дійшов висновку, що доводи, наведені приватним виконавцем, не спростовують обставини, наведені скаржником у зверненні. Аргументи приватного виконавця зводяться до загального твердження про відсутність в його діях у будь-яких виконавчих провадженнях порушень норм професійної етики.
Маємо зазначити, що у виконавця наявна нескладна та ефективна можливість у доведені відповідності своїх дій нормам професійної етики шляхом надання письмових пояснень та матеріалів, якими він обґрунтовує свої доводи.
Приватний виконавець не надав пояснення по суті скарги, тому Комітет з етики розцінює таку поведінку як власну відмову виконавця від спростування доводів скарги.
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2019 р. у справі № 9901/855/18, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей».
Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства – гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання. Відповідно суспільство, яке цінує добре ім’я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.
Верховний Суд у постанові у справі № 2040/6763/18 від 10.01.2020 зазначив:
Європейський суд з прав людини в рішеннях неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення від 01.07.2003р. у справі «Суомінеен проти Фінляндії» № 3780001/97, п. 36).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Положеннями статті 17 цього Закону встановлено, що суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, позицією, викладеною в пункті 88 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України», визначено, що Судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії». Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що призведе до можливості застосування статті 6 Конвенції до спорів державних службовців (див. рішення у справах «Аргіру ті інші проти Греції» (Argyrou and Others v. Greece), заява № 10468/04, п. 24, від 15 січня 2009 року, та «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), заяви №№ 17214/05,20329/05 та 42113/04, пп. 72-75, від 28 квітня 2009 року). Проте висновок щодо застосовності статті 6 Конвенції не перешкоджає розгляду питання дотримання процесуальних гарантій у такому провадженні (див. вищезазначене рішення у справі «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), п. 72)».
Про подібність відносин, які виникають під час засідань Дисциплінарної комісії приватних виконавців до здійснення судочинства, можуть свідчити також обставини визначення порядку призначення членів комісії Законом, встановлення вимог до членів комісії, процедури засідання, можливість заявлення відводів, тощо.»
Однак, Комітет з етики не є «судом» в контексті розуміння вищенаведених рішень Європейського суду з прав людини та Верховного Суду (таким «судом» є Дисциплінарна комісія приватних виконавців). Таким чином Комітет з етики складає висновок на підставі наявних матеріалів.
Комітет з етики досліджує поведінку приватного виконавця виходить із впливу такої поведінки на авторитет та довіру громадянського суспільства до професії. Неефективна процесуальна комунікація із учасниками виконавчого провадження безсумнівно має негативний вплив на репутацію як окремого приватного виконавця, так і професійної спільноти в цілому.
Крім того, Комітет з етики враховує, що скаржник є стягувачем. Стягувачем є особа, яка безпосередньо зацікавлена у повному, фактичному виктним і тактовним.
Приватний виконавець зобов’язаний забезпечити однакове ставлення до усіх учасників виконавчого провадження, дотримуючись високих стандартів ввічливості та поваги до їхніх прав, сприяти сторонам виконавчого провадження в реалізації їхніх прав, передбачених чинним законодавством.
Процесуальна комунікація, регламентована законодавством, з приватним виконавцем має бути швидкою та доступною для сторін.
Враховуючи наведене вище Комітет з етики дійшов висновку, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Київської області наявні порушення статей 4, 6, 10 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Висновок № 221
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області
Комітет з етики дослідив доводи скарги ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі – скаржник) на дотримання приватним виконавцем виконавчого округу Київської області норм Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Скаржник обґрунтовує звернення тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження № ___, відкрите на підставі виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира від 31.05.2012 у справі № 2-297/12 за позовом ПАТ «Комерційний банк «Надра» до фізичної особи про стягнення заборгованості за кредитним, відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 16.04.2021 у справі № 2-297/12 задоволено заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та замінено стягувача у виконавчому провадженні з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника – ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
У ході здійснення виконавчого провадження приватний виконавець виніс постанову про опис та арешт майна боржника – трикімнатної квартири загальною площею 242,6 кв.м., житловою площею 138,4 кв.м., що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. ___, буд. __, кв. ___.
Відповідно до протоколу електронних торгів № 568235 від 04.02.2022 треті торги за реалізації вищезазначеної квартири не відбулись на підставі відсутності допущених учасників торгів.
Представник стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» отримав від приватного виконавця повідомлення про залишення за собою нереалізованого майна, з вимогою сплатити різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь стягувача.
23.02.2022, згідно з платіжним дорученням № 1061, стягувач оплатив різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на користь стягувача, тобто стягувач вчинив всі необхідні дії, щоб залишити за собою не реалізоване майно.
Скаржник стверджує, що приватний виконавець всупереч положенням частини 9 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», не виніс постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, також за фактом такої передачі виконавцем не складено акт.
Як зазначає скаржник після звільнення Київської області від окупаційних військ та поступового відновлення діяльності ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», представники стягувача намагалися продовжити комунікацію з приватним виконавцем з приводу одержання від нього постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акту. Приватний виконавець спочатку повідомляв телефоном, що він позбавлений можливості видати запитувані документи, оскільки виїхав за межі регіону здійснення діяльності, потім повідомив про відсутність у нього доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, внаслідок чого він позбавлений можливості підготувати на надати стягувачу документи, а інформацію про графік прийому громадян відмовився надати.
З метою підтвердження отриманої від виконавця інформації стягувач звернувся до приватного виконавця із адвокатським запитом. Листом від 25.07.2022 приватний виконавець підтвердив інформацію про відсутність доступу до АСВП на дату надання відповіді на адвокатський запит. Приватний виконавець фактично відмовився надати інформацію про графік прийому громадян, зазначивши, що дана інформація розміщена на вхідних дверях до офісу.
Скаржник зазначає, що попри досить специфічний графік роботи приватного виконавця (понеділок – четвер з 11:00 до 11:30) та прийому громадян («кожну четверту п’ятницю непарного місяця з 10:00 до 12:00») представниками Стягувача здійснювалися чисельні спроби потрапити на особистий прийом до приватного виконавця, проте в заявлені дні і години (роботи і прийому громадян), або в інший час потрапити до офісу не виявилося можливим. За інформацією охорони комплексу, де розташований офіс приватного виконавця, виконавець там не з’являється взагалі.
Листом від 02.11.2022 приватний виконавець повідомив Стягувача, що невинесення постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу обумовлено запровадженням Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 воєнного стану у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Вказане, на думку приватного виконавця, пояснює його бездіяльність і є перешкодою у винесенні і складанні документів виконавчого провадження.
Приватний виконавець надіслав АПВУ лист від 17.03.2022 за № 5392. Дослідивши вказаний лист, Комітет з етики дійшов висновку, що доводи, наведені приватним виконавцем, не спростовують обставини, наведені Скаржником у зверненні. Аргументи приватного виконавця зводяться до загального твердження про відсутність в його діях у будь-яких виконавчих провадженнях порушень норм професійної етики. Приватний виконавець не надав пояснення по суті скарги, тому Комітет з етики розцінює таку поведінку як власну відмову виконавця від спростування доводів скарги.
Аналіз діяння приватного виконавця та аргументи щодо наявності або відсутності у діях приватного виконавця ознак порушення норм Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Відповідно до статті 3 Кодексу професійної етики приватних виконавців України у професійній діяльності приватний виконавець зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного виконання вимог виконавчого документа, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Приватний виконавець не може надавати поради, свідомо спрямовані на ухилення від виконання вимог виконавчого документа з боку сторін виконавчого провадження або дій, що сприятимуть цьому з боку інших осіб.
Одночасно із тим, відповідно до положень статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» верховенство права та законність віднесені до засад виконавчого провадження.
Таким чином, практична реалізація принципів верховенства права та законності є складовою професійної етики приватних виконавців та імперативною вимогою до їхньої профевторитету професії.
Як вбачається із вищевикладеного, і Законодавець у відповідних законодавчих актах, і сама професійна спільнота приватних виконавців у Кодексі професійної етики та Статуті Асоціації приватних виконавців України закріпили високі стандарти професійної діяльності і поведінки приватних виконавців.
Отже, можемо стверджувати, що грубе порушення норм профільного законодавства приватним виконавцем не може мати позитивної оцінки через призму дотримання норм Статуту та Кодексу професійної етики, оскільки окрім порушення прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження, також має наслідком шкоду авторитету і репутації професії, підриває довіру суспільства до нього та загалом прямо суперечить визначеним самою спільнотою правилам професійної діяльності.
Проте, з нашої точки зору, не будь-яке порушення норм профільного законодавства може трактуватися як порушення Кодексу професійної етики приватних виконавців. У цьому контексті маємо вести мову виключно про такі порушення норм законодавства, які мали наслідком негативний вплив на правомірні очікування учасників виконавчого провадження, авторитет і репутація професії приватного виконавця, оминаючи своєю увагою формальні порушення, які жодних негативних наслідків не мають.
Саме через призму запропонованого підходу розглянемо діяння, вчинені приватним виконавцем у виконавчому провадженні № ___.
Відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов’язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
У разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку черговості, визначеної статтею 46 цього Закону (у разі наявності застави та/або іпотеки декількох стягувачів щодо такого майна - також з урахуванням відповідних норм Закону України «Про заставу» та/або Закону України «Про іпотеку»), а в межах однієї черги, визначеної статтею 46 цього Закону, - у порядку надходження виконавчих документів на виконання.
Всупереч означеним приписам частини 9 статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець не виніс постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, також за фактом такої передачі виконавцем не склав акт.
У зв’язку з бездіяльністю приватного виконавця порушені права стягувача, адже без відповідної постанови та акту неможливо в подальшому оформити права власності на вищевказане майно.
Листом від 02.11.2022 приватний виконавець повідомив стягувача про те, що він не оформив та не видав акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану.
Разом з тим, запровадження на території України воєнного стану хоч і є форс-мажорною обставиною, однак само по собі не є підставою для невиконання обов’язків, покладених на приватного виконавця. Приватний виконавець у листі не обґрунтував, яким чином запровадження воєнного стану перешкодило йому винести постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та з фактом такої передачі скласти акт, які він мав об`єктивні труднощі, пов’язані з військовою агресією Російської Федерації проти України, що призвели до не вчинення ним дій, передбачених частиною 9 статті 61 Закону України «Про виконектним і тактовним.
Приватний виконавець зобов’язаний забезпечити однакове ставлення до усіх учасників виконавчого провадження, дотримуючись високих стандартів ввічливості та поваги до їхніх прав, сприяти сторонам виконавчого провадження в реалізації їхніх прав, передбачених чинним законодавством.
Процесуальна комунікація, регламентована законодавством, з приватним виконавцем має бути швидкою та доступною для сторін.
Комітет з етики досліджуючи поведінку приватного виконавця виходить із впливу такої поведінки на авторитет та довіру громадянського суспільства до професії. Неефективна процесуальна комунікація із учасниками виконавчого провадження безсумнівно має негативний вплив на репутацію як окремого приватного виконавця, так і професійної спільноти в цілому.
Враховуючи наведене вище, Комітет з етики дійшов висновку, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Київської області під час здійснення виконавчого провадження № ___ наявні порушення статей 3, 4, 9, 10, 18 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.