приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області
На розгляд Комітету з етики АПВ України, надійшла скарга Київського районного суду м. Одеси № __ від 16.09.2024 з приводу системного та триваючого зловживання процесуальними правами приватного виконавця виконавчого округу Одеської області (далі – Приватний виконавець) з метою надання висновку в частині дотримання Приватним виконавцем Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
І. Виклад обставин, зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Черговими зборами Київського районного суду м. Одеси, які відбулися 03 вересня 2024 року було ухвалено рішення про звернення до Міністерства юстиції України та до Асоціації приватних виконавців України з приводу системного та триваючого зловживання процесуальними правами приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області.
Протягом серпня-вересня 2024 року Приватний виконавець звертається до Київського районного суду м. Одеси із численними поданнями при виконанні рішення Київського районного суду м. Одеси по справі № __ про стягнення з Боржника_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» заборгованості за кредитним договором та рішення Київського районного суду м. Одеси № ___ про стягнення з Боржника_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» кредитної заборгованості у розмірі __ грн.
В ухвалах Київського районного суду м. Одеси, що були постановлені за результатами розгляду подань Приватного виконавця, неодноразово були встановлені факти зловживання процесуальними правами Приватним виконавцем.
Так, трьома ухвалами суду від 21.08.2024 по справі № __ подання Приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Боржинка_1, а також два подання про надання дозволів на примусове проникнення до домоволодінь за адресою: м. Одеса, вул. __, __, кв.__ та до домоволодіння за адресою: м. Одеса, пр. ___, __, кв. __ - залишені без задоволення.
В усіх трьох ухвалах судом встановлені факти істотного зловживання приватним виконавцем своїми процесуальними правами.
Судом було встановлено, що Приватний виконавець вже неодноразово зверталась до Київського районного суду м. Одеси з поданнями про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Боржника_1, які ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси __ від 07.08.2024, ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси ___ від 15.08.2024 та ухвалою судлі Київського районного суду м. Одеси ___ від 15.08.2024 були залишені без задоволення.
Суд звернув увагу, що Приватний виконавець також неодноразово зверталась до Київського районного суду м. Одеси з поданнями про проникнення до житла боржника, які ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси ____ від 15.08.2024 та ухвалами судді Київського районного суду м. Одеси __ від 15.08.2024 та 20.08.2024 були залишені без задоволення.
При цьому, Приватний виконавець маючи право на оскарження вказаних ухвал, їх не оскаржує, а знову, не змінюючи тексту подання та його обґрунтування, а також змісту доданих доказів, звертається до Київського районного суду м. Одеси з тотожними поданнями та доказами, що було розцінено судом як зловживання процесуальними правами.
Факт зловживання процесуальними правами Приватним виконавцем встановлено і в ухвалі суду від 27.08.2024 під час розгляду іншої справи № ___ за поданням приватного виконавця про оголошення розшуку Боржника_2.
Також, суд звернув увагу на те, що, незважаючи на усі встановлені судом факти, приватний виконавець вже неодноразово зверталась до Київського районного суду м. Одеси з поданнями про застосування заходів процесуального примусу відносно Боржника_2, зокрема тричі з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, двічі - про проникнення до житла боржника, а також про привід Боржника_2.
Так, 31.07.2024 приватний виконавець звернулась до Київського районного суду м. Одеси з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Боржника_2, за результатом розгляду якого 08.08.2024 судом відмовлено у його задоволенні.
Не скориставшись правом на апеляційне оскарження постановленої судом ухвали від 08.08.2024, приватний виконавець 09.08.2024 знов звертається до Київського районного суду м. Одеси з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Боржника_2. Ухвалою суду від 15.08.2024 у задоволенні вказаного подання відмовлено.
12.08.2024 приватний виконавець звертається до Київського районного суду м. Одеси з двома поданнями, а саме: про примусове проникнення до житла чи іншого володіння Боржника_2 та про привід Боржника_2 до приватного виконавця. Ухвалами від 13.08.2024 та 20.08.2024 відповідно заявнику у задоволенні вказаних подань відмовлено.
16.08.2024 приватний виконавець повторно звертається до Київського районного суду м. Одеси з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння Боржника_2. Ухвалою цього ж суду від 20.08.2024 відмовлено у задоволенні подання. Також 16.08.2024 приватний виконавець звернулась до Київського районного суду м. Одеси з поданням про оголошення розшуку Боржника_2, що розглядалося судом і у задоволенні якого було відмовлено.
19.08.2024 ухвалою Київського районного суду м. Одеси прийнято до провадження подання приватного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Боржника_2, з яким заявник звертається до суду втрете за місяць. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 20.08.2024 відмовлено у задоволення вказаного подання.
При цьому, приватний виконавець жодного разу не виявила бажання брати участь у розгляді поданих нею до суду подань, просила розглядати справи без її участі.
Також, при розгляді подання, судом встановлено, що в порядку примусового виконання рішення суду, після відкриття виконавчого провадження з рахунку Боржника_2 за виконавчим провадженням № ___ стягнуто __ грн, окрім цього, боржник на арештований рахунок у ПАТ «Банк ВОСТОК» № ___ внесла 22.08.2024 грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі __ грн, а також 26.08.2024 здійснила платіж на імʼя Приватного виконавця у сумі __ грн, про що свідчить долучена до матеріалів справи засвідчена належним чином копія квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № _ від 26.08.2024. Про вказані перекази грошових коштів Боржник_2 26.08.2024 повідомила приватного виконавця електронною поштою.
Також про виконання рішення суду свідчать долучені до матеріалів справи копії листів, звітів та платіжних інструкцій ТОВ «Сільпо-Фуд», відповідно до яких з Боржника_2 з червня 2024 року щомісяця здійснюються відрахування із заробітної плати за постановою від 17.06.2024 ВП №___, виданою за виконавчим листом № ___ від 22.05.2024.
Суд звернув увагу на те, що ТОВ «Сільпо-Фуд» листами від 01.07.2024 та від 01.08.2024 поінформовано приватного виконавця про здійснені перерахування коштів з погашення заборгованості за рішенням суду, а також направлені Звіти про здійснення відрахування та виплати по працівнику Боржнику_2 за періоди з 01.06.2024 по 30.06.2024 та з 01.07.2024 по 31.07.2024. Указані суми згідно з платіжними інструкціями від 05.07.2024 № __ та від 05.08.2024 № __ зараховані на рахунок отримувача «ПВ____», відкритому у філії Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк».
Однак, у поданні про оголошення розшуку боржника, намагаючись ввести суд в оману, приватний виконавець про вказані факти не зазначила, копії вказаних листів до матеріалів подання не долучила.
Факт явки Боржника_2 у судове засідання під час розгляду відносно неї подання про оголошення розшуку свідчить про відсутність наміру Боржника_2 ухилятися від виконання рішення суду, не виконувати вимог приватного виконавця, а навпаки - свідчить про сумлінне виконання покладених на Боржника_2 обовʼязків, за умови належного її повідомлення.
Таким чином, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини, суд вважав твердження приватного виконавця про те, що Боржник_2 ухиляється від виконання рішення суду, а також від явки до приватного виконавця, безпідставними, оскільки надані суду докази спростовують факт ухилення Боржника_2 від виконання покладених на неї зобовʼязань.
Зокрема, повідомлена належним чином Боржник_2 у судове засідання зʼявилась, надала суду пояснення та докази про дійсність наміру вжити заходів щодо якнайшвидшого погашення заборгованість за кредитним договором та виконання рішення суду.
Документи, надіслані приватним виконавцем на адресу боржника фактично вручені Боржнику_2 не були.
Також суд звернув увагу на те, що, незважаючи на усі встановлені судом факти, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області вже неодноразово зверталась до Київського районного суду м. Одеси з поданнями про застосування заходів процесуального примусу відносно Боржника_2, зокрема тричі з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, двічі - про проникнення до житла боржника, а також про привід Боржника_2.
Так, 31.07.2024 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області звернулась до Київського районного суду м. Одеси з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України Боржника_2, за результатом розгляду якого 08.08.2024 судом відмовлено у його задоволенні.
Таким чином, з огляду на все викладене вище, приватний виконавець, достовірно знаючи про те, що Боржником_2 вчиняються дії щодо належного виконання судового рішення, маючи право на оскарження вказаних ухвал, їх не оскаржує, а знову, жодним чином суттєво не змінюючи тексту подань та їх обґрунтування, а також змісту доданих доказів, звертається до Київського районного суду м. Одеси з тотожними поданнями та доказами, що було судом розцінено як зловживання процесуальними правами.
Більш того, будучи добре обізнаною про виконання Боржником_2 судового рішення, приватний виконавець не тільки цілеспрямовано уникає спілкування із боржником, та, намагаючись ввести суд в оману, звертається з численними поданнями про оголошення розшуку боржника, про примусове проникнення до житла боржника та про привід Боржника_2, при тому, що боржник жодним чином не переховується та самостійно намагається звʼязатися із приватним виконавцем.
Відповідно до ст. 2 ЦПК основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ст. 44 ЦПК учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Суд зобовʼязаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Також, Суд звертає увагу, що тільки в межах розгляду подань приватного виконавця по двох вищезазначених цивільних справах протягом серпня-вересня 2024 року приватний виконавець подала 9 (девʼять!!!) скарг на імʼя голови суду, та 5 (пʼять!!!) скарг до Вищої ради правосуддя - скаргу на суддю ___ (ухвалою Третьої дисциплінарної палати ВРП від 21.08.2024 № __ дисциплінарну скаргу приватного виконавця від 5 серпня 2024 року № __ щодо судді Київського районного суду міста Одеси __ залишено без розгляду та повернуто скаржнику), на суддю __ (22.08.2024 скаргу розподілено на члена ВРП ___), на суддю ___ (09.08.2024 скаргу розподілено на члена ВРП __), на суддю ___ (розподілено на члена ВРП __) та на суддю __ (04.09.2024 скаргу розподілено на члена ВРП __).
Суд вважає, що така триваюча протиправна поведінка приватного виконавця вже спричинила та продовжує спричиняти тяжкі наслідки, адже судді вимушені негайно розглядати безліч однакових подань та витрачати велику кількість часу, якого і так не вистачає, на пояснення на нескінченні необґрунтовані скарги приватного виконавця.
Колектив суду розцінює таку поведінку та дії приватного виконавця як «процесуальний тероризм», оскільки майже кожного дня судді отримують однакові подання, які вже були предметом судового розгляду, забезпечують їх своєчасний судовий розгляд, а в подальшому ще й вимушені надавати пояснення з цього приводу.
В Ухвалі Третьої дисциплінарної палати ВРП від 21.08.2024 №__ встановлено, що 5 серпня 2024 року за вхідним № __ до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга приватного виконавця виконавчого округу Одеської області на дії судді Київського районного суду міста Одеси ___ під час розгляду справи № __. За результатами попередньої перевірки скарги доповідачем - членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ___ складено висновок про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги, оскільки дисциплінарна скарга ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом (пункт 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Відповідно до пунктів 2, 3, 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо: дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді; дисциплінарна скарга не містить посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді; дисциплінарна скарга грунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за результатами вивчення дисциплінарних скарг, висновків члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ___ та матеріалів попередньої перевірки дійшла висновку про залишення без розгляду та повернення скаржникам дисциплінарних скарг щодо зазначених у скаргах суддів.
Таким чином, Вища рада правосуддя підтвердила безпідставність скарги, оскільки доводи приватного виконавця можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Незважаючи на вже висловлену позицію ВРП приватний виконавець виконавчого округу Одеської області продовжує подавати завідомо безпідставні скарги, в яких навіть звинувачує суддів у «фальшуванні судових справ», при тому що сама скаржниця погоджується із постановленими судом ухвалами, навіть не оскаржуючи їх в апеляційному порядку.
Підсумовуючи вищевикладене, збори суддів Київського районного суду м. Одеси звертаються до Міністерства юстиції України та Асоціації приватних виконавців України з проханням надати оцінку діям та поведінці приватного виконавця виконавчого округу Одеської області, притягнути приватного виконавця виконавчого округу Одеської області до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.
ІІ. Пояснення приватного виконавця щодо обставин, зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Приватним виконавцем на лист АПВУ 18.10.2024 надано пояснення, в яких зазначено, що 3 жовтня 2024 року приватний виконавець отримала від Ради приватних виконавців України повідомлення про перевірку її діяльності. Підставою для цього стала скарга, подана Київським районним судом міста Одеси 16 вересня 2024 року, в якій виконавицю звинувачено у порушенні Кодексу професійної етики. Однак приватний виконавець зазначає, що суд не є учасником виконавчого провадження, і згідно з чинним законодавством не має права подавати подібну скаргу до Ради виконавців, адже відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону №1403-VIII Рада може ініціювати перевірку тільки за власною ініціативою або за зверненням безпосереднього учасника провадження. Це, на думку приватного виконавця, свідчить про неправомірність дій Ради приватних виконавців України, яка, прийнявши скаргу до розгляду, вийшла за межі своїх повноважень.
Конфлікт із Київським районним судом, як зазначає виконавець, виник ще 4 червня 2024 року. Тоді приватний виконавець подала до суду через систему «Електронний суд» подання щодо тимчасового обмеження права виїзду для боржника Боржника_1. Однак заяву не було зареєстровано вчасно, і приватному виконавцю довелося неодноразово звертатися з відповідними скаргами до різних органів, щоб змусити суд виконати свої обов’язки. У результаті ця ситуація, на думку виконавця, не лише показала недбалість окремих посадовців суду, а й стала основою для подальшого тиску на неї як виконавця.
У своїх поясненнях приватний виконавець вказує на зв’язок між заступником голови Київського районного суду ___, який підписав скаргу, та головою Асоціації приватних виконавців України ___. На її думку, Голова Асоціації __ не лише підтримувала конфліктний тон суду, а й брала активну участь у підготовці скарги, зокрема під час особистого спілкування із заступником голови Київського районного суду ___ на конференції, що відбулася в Одесі 13 вересня 2024 року. Приватний виконавець вважає, що мотивом Голови Асоціації___, ймовірно, є особисте бажання зашкодити її репутації та обмежити діяльність, що, в свою чергу, підкріплюється попередніми скаргами та критикою виконавця щодо дій Асоціації.
Приватний виконавець зазначає, що ці дії порушують принцип її професійної незалежності, встановлений у ст. 5 Кодексу професійної етики приватних виконавців, який вимагає уникати дій та обставин, що можуть поставити під сумнів її неупередженість і самостійність. Оскільки судова система не має права впливати на незалежного виконавця, вона розцінює спробу дисциплінарного тиску як протиправне втручання в її діяльність, що спрямоване на створення штучних перешкод та дискредитацію професійної репутації.
Крім того, приватний виконавець наводить у своїх поясненнях факти, які вона вважає ознаками кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами суду. До таких дій належать, зокрема, навмисне затягування внесення даних до автоматизованої системи суду, що є підставою для перевірки на предмет службового підроблення, вплив на виконавця з метою обмежити її професійну діяльність і виконання рішень суду. Це, на її думку, є свідомим перешкоджанням процесу виконання судових рішень, який вона зобов’язана здійснювати відповідно до чинного законодавства.
На захист своїх професійних прав і задля забезпечення справедливості приватний виконавець подала кілька скарг, зокрема до Вищої ради правосуддя, Касаційного цивільного суду, а також до Державного бюро розслідувань, де вимагає розгляду дій посадовців Київського районного суду на предмет можливих зловживань службовим становищем. У цих зверненнях вона обґрунтовує свою позицію, вказуючи на неправомірність обвинувачень, а також на необхідність захисту права виконавця на самостійне виконання обов’язків без втручання з боку органів судової влади.
Приватний виконавець також зазначає, що обсяг її роботи як виконавця є значним, а її звернення надсилаються не лише до Київського районного суду, але й до багатьох інших судів, зокрема у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській та Одеській областях. У своїх поясненнях вона наголошує на тому, що суди з меншим штатом не скаржаться на перевантаженість її поданнями, тоді як Київський районний суд Одеси виступає з претензіями, що є, на її думку, непрямим підтвердженням упередженого ставлення.
Зважаючи на конфліктну ситуацію, яка виникла, приватний виконавець заявляє про готовність обмежити свої звернення до Київського районного суду Одеси та уникати подання нових скарг на його суддів, аби врегулювати ситуацію мирним шляхом. Вона також погоджується понести відповідальність, якщо в її діях буде знайдено порушення, однак наполягає на врахуванні того, що її діяльність спрямована виключно на забезпечення виконання судових рішень, яке є обов’язковою частиною правосуддя в Україні.
ІІІ. Позиція Комітету з етики щодо обставин, зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Комітет зазначає, що предметом дослідження за даною скаргою є встановлення наявності або відсутності в діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області фактів порушення Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Комітет з етики, як орган АПВУ, діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Кодексом професійної етики приватних виконавців України.
Комітет, дослідивши зміст скарги Київського районного суду м. Одеси та документів, доданих до неї, дійшов висновку, що поведінка приватного виконавця порушує низку вимог, встановлених законодавством, зокрема норми процесуального права та положення Кодексу етики приватних виконавців, та демонструє системне і цілеспрямоване зловживання процесуальними правами.
Згідно з інформацією у зверненні, приватний виконавець неодноразово зверталася до суду з однаковими клопотаннями та поданнями, незважаючи на відсутність нових обставин або доказів, які б обґрунтовували їх повторне подання. Суд розцінив такі дії як зловживання процесуальними правами, що прямо суперечить ст. 44 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України). Відповідно до цієї статті, учасники судового процесу зобов’язані добросовісно користуватися процесуальними правами, а зловживання такими правами заборонено. До дій, що можуть бути визнані зловживанням, належать подання повторних клопотань без нових обставин, навмисне затягування процесу або створення перешкод для судового розгляду справи.
Зловживання правами з боку приватного виконавця виражалось у поданні аналогічних заяв та клопотань щодо боржників, які вже виконували свої зобов’язання перед кредиторами або виявляли ініціативу для врегулювання боргових питань. Більше того, відповідно до звернення суду, приватний виконавець повторно подає заяви про обмеження права виїзду боржників та про примусове проникнення до житла, що не тільки порушує норми процесуального права, але й призводить до суттєвого збільшення навантаження на суддів та затягування судових процесів.
Тобто, дії приватного виконавця суперечать етичним засадам, закріпленим у Кодексі етики приватних виконавців України. Відповідно до ст. 3 Кодексу етики, приватний виконавець повинен діяти чесно, сумлінно та професійно, підтримуючи високий рівень репутації своєї професії. Систематичне і безпідставне подання численних однакових заяв і скарг, як свідчать матеріали справи, сприяє підриву довіри громадськості до діяльності приватних виконавців, що є порушенням цих етичних норм.
Також, частина подань та скарг, поданих приватним виконавцем, не оскаржуються нею в апеляційному порядку після ухвалення судом рішення про відмову у їх задоволенні. Замість цього, виконавець повторно подає аналогічні заяви без належного обґрунтування та додаткових доказів. Це порушує принцип остаточності судових рішень та суперечить меті правосуддя, оскільки судове рішення має обов’язковий характер та підлягає виконанню. Відповідно до ст. 2 ЦПК України, метою цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення справи. Проте, дії приватного виконавця, які створюють перешкоди для досягнення цієї мети, йдуть врозріз із зазначеним принципом.
Крім того, у зверненні суддів наголошується, що приватний виконавець подає необґрунтовані скарги на дії суддів до Вищої ради правосуддя та Голови суду, що слід розцінювати як спробу вплинути на рішення суддів та створити тиск на судову систему в цілому. Подання численних скарг і вимога від Голови суду втрутитися у діяльність суддів є втручанням у здійснення правосуддя та спробою дискредитувати судову владу.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу професійної етики приватних виконавців України встановлено, що у професійній діяльності приватний виконавець зобов’язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного виконання вимог виконавчого документа, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 4 Кодексу професійної етики приватних виконавців України встановлено, що етика поведінки у реалізації професійної діяльності приватних виконавців має ґрунтуватися на правових цінностях громадянського суспільства. Поведінка приватного виконавця повинна сприяти підвищенню авторитету та суспільної довіри й поваги до професії. Приватний виконавець не може допускати дій, висловлювань і вчинків, які можуть зашкодити його репутації та авторитету професії.
Поведінка та дії Приватного виконавця у виконавчих провадженнях __ та __ всупереч ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 3, ст. 4, ч. 1 ст. 6 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, які виразились у зверненні упродовж серпня-вересня 2024 року до Київського районного суду м. Одеси з численними тотожними безпідставними поданнями про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України, про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, про розшук боржника без зміни їх змісту та обґрунтування, за результатами розгляду яких судом виносились ухвали про відмову у їх задоволенні, без використання права виконавця на їх оскарження у встановленому процесуальним законом порядку – не сприяє утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності та зашкоджує репутації та авторитету професії приватного виконавця.
Зокрема, доводи приватного виконавця, що нею за період з 24.02.2022 по 15.10.2024 подано 5548 відповідних заяв (подань) через систему Електронний суд, з яких згідно з інформацією на її офіційному веб-сайті в мережі Інтернет задоволено лише 269 подань щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, про розшук та привід боржника, що складає всього 4,8% від поданих вказаних заяв (подань), не може розцінюватись як неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі вчинення виконавчих дій у відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, частиною 5 статті 24 Кодексу професійної етики приватних виконавців України встановлено, що офіційні виступи приватного виконавця у засобах масової інформації мають бути достовірними та виваженими, адже можуть розцінюватись як офіційна професійна позиція спільноти. Дискусії повинні вестися у коректній формі, не підриваючи авторитету професії приватного виконавця.
Приватний виконавець всупереч ст. 4, ч. 1 ст. 6, ч. 5 ст. 24, ст. 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, розміщуючи на своєму офіційному вебсайті в мережі Інтернет публікації щодо службових осіб Міністерства юстиції України, суддів Київського районного суду м. Одеси тощо, які не є достовірними та виваженими, завдають шкоди авторитету професії приватних виконавців України, оскільки можуть розцінюватись як офіційна професійна позиція спільноти.
З огляду на наведені факти, Комітет з етики вважає дії приватного виконавця такими, що свідчать про системне та свідоме порушення норм етики, що підриває репутацію професії приватного виконавця.
ІV. Висновки Комітету з етики АПВУ
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.3, 4, 5, 18 та 26 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, Комітет з етики АПВУ дійшов висновку про наявність у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ознак порушення норм статей 3, 4, 18, 24, 25 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.