Висновок № 81
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області
В результаті проведеного аналізу скарги заявника від 22.06.2020 р. та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу Одеської області було зроблено наступні висновки:
На виконанні у приватного виконавця перебувало виконавче провадження № 61871110 по виконанню виконавчого листа №509/5603/14-ц, виданого 02.11.2017 р. Овідіопольським районним судом Одеської області про: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11278938000 від 27.12.2007 р. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права власності на предмет іпотеки – садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, ОГСТ «Озерний», що належить на праві власності заявнику.
Заявник звернулася зі скаргою до АПВУ та Міністерства юстиції України щодо порушення, на її думку, приватним виконавцем при виконанні виконавчого документа вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: відкрито виконавче провадження приватним виконавцем по виконанню виконавчого документа, в порушення вимог п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» (виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень).
Проаналізувавши письмове звернення заявника з наданими ним додатками, пояснення приватного виконавця можна зазначити наступне. Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61871110 від 17.04.2020 р. по виконанню виконавчого документа та розпочато заходи щодо примусового виконання даного виконавчого листа.
Відповідно п.7 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Відповідно до п. 4 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.
Членами комітету з етики АПВУ було проаналізовано резолютивну частину виконавчого документа і в тексті: «в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11278938000 від 27.12.2007 р. у розмірі ___ доларів США, що станом на дату ухвалення рішення еквівалентно ___ гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права власності на предмет іпотеки – садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами № 63, розташований за адресою Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, ОГСТ «Озерний», що належить на праві власності ___» не вбачається жодних вимог, що передбачають застосування заходів примусового виконання рішення. Судом при винесенні відповідного рішення встановлено спосіб і порядок виконання рішення (який не містить жодних ознак дій примусового характеру, що повинен вчиняти виконавець) – визнано право власності на предмет іпотеки – садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами № 63, розташований за адресою Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, ОГСТ «Озерний», що належить на праві власності заявнику за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено заходи примусового характеру – визнання права власності. Отже, приватним виконавцем прийнято до виконання виконавчий документ за рішенням, що не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень. Стосовно перебування заявника у реєстрі боржників: Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання судових рішень допускається, в тому числі і у разі самостійного невиконання судового рішення боржником. В процесі примусового виконання рішення до боржника можуть бути застосовані заходи як примусового так і стимулюючого характеру. Безпідставне застосування до особи заходів як примусового так і стимулюючого характеру не допускається. Автоматичне внесення при відкритті виконавчого провадження до Єдиного реєстру боржників даних про боржника є заходом, що за своєю природою є заходом примусового характеру, а тому безпідставне внесення до Єдиного реєстру боржників даних про боржника є підставою для обмеження вільного володіння, користування та розпорядження своїм майном. Твердження приватного виконавця про те, що твердження Скаржника щодо порушення його прав в результаті внесення до Єдиного реєстру боржників його даних є декларативним, у зв`язку із тим, що виконавець не отримав повідомлення в порядку ч. 3 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» є необґрунтованим та таким, що не повинно братись до уваги. Сам факт внесення даних про боржника до Єдиного реєстру боржників тягне за собою обмеження його конституційних прав.
Отже, автоматичне внесення при відкритті приватним виконавцем виконавчого провадження до Єдиного реєстру боржників даних про боржника за рішенням, що не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень призвело до необґрунтованого обмеження конституційних прав заявника.
Стосовно направлення на телефон заявника повідомлень, які трактуються Скаржником як погрози: при аналізі заяви заявника та доданих до неї додатків, пояснень приватного виконавця та наданих матеріалів Комітет з етики приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вказаних фактів з боку заявника.
Стосовно твердження приватного виконавця стосовно того, що якщо судом видано виконавчий лист, який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» то він вважається виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню: вказане твердження приватного виконавця є необґрунтованим та є таким, що прямо суперечить вимогам ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, сам факт включення до Закону України «Про виконавче провадження» такої підстави для повернення виконавчого без прийняття до виконання свідчить про передбачену законодавцем можливість видачі судом або іншим уповноваженим органом (посадовою особою) виконавчих документів, що не передбачатимуть застосування заходів примусового виконання рішень.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наведених заявником обставин та пояснень приватного виконавця, аналізу наданих матеріалів виконавчого провадження Комітет з етики АПВУ дійшов висновку, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області були виявлені ознаки порушення ст. 2, 7 Кодексу професійної етики приватного виконавця.
Висновок № 82
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
В результаті проведеного аналізу скарги заявника від 05.06.2020 р. та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки. На виконанні в приватного виконавця перебувають виконавчі провадження по виконанню виконавчого напису № 7397, виданого 15.04.2020 р. та виконавчого напису № 6090, виданого 04.04.2020 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області про стягнення із заявника на користь ТОВ «Алекскредит» заборгованості.
Заявник звернулася зі скаргою до Ради приватних виконавців України та Міністерства юстиції України щодо порушення, на її думку, приватним виконавцем при виконанні виконавчих документів вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: прийняття виконавчих документів та відкриття виконавчих проваджень не за місцем проживання заявника, чим порушено вимоги ст. 24, 25 Закону України «Про виконавче провадження» та під час здійснення виконавчих дій приватний виконавець наклав арешт на рахунок заявника, який використовується для зарахування заробітної плати.
Проаналізувавши письмове звернення заявника з наданими ним додатками та пояснення приватного виконавця можна зазначити наступне. Як вбачається з пояснень приватного виконавця та наданих копій матеріалів виконавчих проваджень в заявах про відкриття виконавчого провадження, стягувач просив відкрити виконавчі провадження по місцю проживання заявника в м. Києві. У даних виконавчих документах зазначено дві адреси заявника, а саме: адресу реєстрації в Тернопільській області та адресу проживання в м. Києві.
Щодо накладення арешту на рахунок заявника, на який зараховується заробітна плата, то слід зазначити, що заявником не надано підтверджуючих документів щодо даного рахунку, що він має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Також в цій статті зазначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник у виконавчому провадження має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом, це передбачено ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
На підставі наведених фактів заявником та пояснень приватного виконавця, аналізу матеріалів виконавчого провадження та враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.
Висновок № 83
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва
В результаті проведеного аналізу письмової скарги заявника від 30.06.2020 р. та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу м. Києва було зроблено наступні висновки. На виконанні в приватного виконавця перебували виконавче провадження № 60821942 з примусового виконання постанови № 59448830, виданої 02.07.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області про стягнення з заявника на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області основної винагороди в розмірі ___ доларів США; виконавче провадження № 60821209 з примусового виконання постанови № 59448830, виданої 02.07.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області про стягнення з заявника на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області витрат виконавчого провадження в розмірі ___ грн; виконавче провадження № 60832320 з примусового виконання постанови № 59449631, виданої 29.11.2019 р. приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області про стягнення з заявника на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області витрат виконавчого провадження в розмірі ___ грн.
Заявник у своїй скарзі зазначає, що приватний виконавець виконавчого округу м. Києва вдається до сумнівних маніпуляції з метою не виконання рішень судів та штучному «утриманню» арештів рахунків на користь приватного виконавця виконавчого округу Львівської області. Заявником було направлено заяви про закриття виконавчого провадження разом з судовими ухвалами кур`єрською доставкою. Оператор «Гарячої лінії» повідомив, що отримувач, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва, уникає отримання кур`єрського відправлення.
У своїх поясненнях приватний виконавець зазначив, що відповідно до інформації з веб-сайта «Укрпошта» щодо поштового відправлення №7900061691797: відправлення було прийняте відділенням поштового зв`язку 12.06.2020 р.; 14.06.2020 р. – відправлення не було вручене під час доставки за поштовим індексом «03505», але поштовим індексом адреси місцезнаходження офісу приватного виконавця є «01024», що підтверджується інформаційною довідкою з Єдиного реєстру приватних виконавців.
Дані відомості свідчать про відсутність порушень з боку приватного виконавця. На підставі наведених фактів заявником та пояснень приватного виконавця, аналізу матеріалів виконавчого провадження та враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.
30.06.2020 р. надійшла заява заявника про залишення вищевказаної скарги на бездіяльність приватного виконавця без розгляду, враховуючи, що приватним виконавцем було спростовано всі наведені факти і порушень прав заявника не було допущено.
Висновок № 84
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
В результаті проведеного аналізу скарги заявника та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки. На виконанні у виконавця перебуває виконавче провадження № 59880011 з примусового виконання виконавчого напису № 1489 від 29.07.2019 р., виданого приватним нотаріусом ІМНО Київської області про стягнення з заявника на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі ___ гривень. Виконавче провадження відкрито 23.08.2019 р.
Проаналізувавши письмове звернення заявника, пояснення виконавця та копій матеріалів виконавчого провадження варто зазначити наступне: до офісу виконавця від стягувача надійшла заява про примусове виконання рішення. Крім того, до офісу приватного виконавця від стягувача надійшла заява, в якій повідомлено, що за боржником відкриті рахунки в банківських установах.
Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що міститься на рахунках в 10 банківських установах, зазначених у заяві стягувача.
Крім того, виконавцем було направлено запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України задля здійснення перевірки майнового стану боржника та встановлення його джерел доходів.
Так, згідно відповідей Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України, заявник отримує дохід в Територіальному відділі освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради. У з`язку з цим, керуючись ст. ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцем 27.11.2019 р. було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернено стягнення на дохід боржника в Територіальному відділі освіти Дніпровського району Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.
Щодо накладення арешту на зарплатний рахунок боржника. Чинним законодавством обмежено право виконавця в частині накладення арешту на кошти боржника, звернення стягнення, на які заборонено законом. Водночас, визначено обов`язок Банку повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. У зв`язку з прийняттям Банком постанови про арешт коштів боржника у ВП №59880011, рахунок, на який накладено арешт, не відноситься до рахунку із спеціальним режимом використання або інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.
01.11.2019 р. виконавцю надійшла заява від заявника на отримання інформації з довідкою від АТ «Державний Ощадний Банк України». Жодної інформації про те, що рахунок, відкритий на ім`я боржника, має спеціальний режим використання в довідці не міститься. Отже, у виконавця згідно наданих документів відсутня можливість ідентифікувати вказані рахунки, як рахунки, що мають спеціальний режим використання та використовуються для отримання заробітної плати та пенсії.
Щодо порушення правил територіальності, заявник посилається на те, що приватним виконавцем було порушено також положення ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: виконавче провадження було відкрито приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва відносно боржника, який проживає та зареєстрований за адресою: м. Запоріжжя, вул. ___. Виконавче провадження у відповідності до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», відкрито за місцем знаходження майна боржника. Стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) – рахунку № ___, відкритого в АТ «Банк Форвард», який розташовано за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105.
Наказом Міністерства юстиції України від 09.12.2019 р. № 3940/5 були внесені зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень. Згідно вказаних змін у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Водночас заяву про примусове виконання рішення до виконавця стягувачем було подано до внесення відповідних змін до інструкції (заяву подано 22.08.2019 р.), а тому вказані положення інструкції не поширюються на правовідносини, що виникли раніше.
Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.
Висновок № 85
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
В результаті проведеного аналізу скарги заявника від 23.06.2020 р. за виконавчим провадженням № 60788695 та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки: у приватного виконавця міста Києва на виконанні перебуває виконавче провадження ВП № 60788695 щодо примусового виконання виконавчого напису № 7010 від 09.11.2019 р., виданого приватним нотаріусом КМНО про стягнення з заявника на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості.
Суть скарги полягає у порушенні приватним виконавцем вимог чинного законодавства та Кодексу професійної етики приватних виконавців, а саме у неправомірності накладення арешту на кошти боржника, оскільки, на думку скаржника, арештований рахунок використовується для зарахування пенсії та соціальної допомоги, також заявник скаржиться на порушення виконавцем ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
З пояснень приватного виконавця встановлено, що жодних документів з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку заявника, заборонено звертати стягнення від банківських установ на адресу приватного виконавця не надходило. Також щодо клопотання боржника, що надійшло до виконавця 18.05.2020 р., то в довідці №7QIUD6F57V3L3D78 від 12.03.2020 р., виданої АТ КБ «ПриватБанк», жодної інформації про те, що рахунки відкриті на ім`я боржника мають спеціальний режим використання, не міститься, вона жодним чином не підтверджує, що дані рахунки використовуються лише для зарахування соціальних виплат та пенсії, а зарахування інших коштів на рахунки боржника є неможливим.
Щодо порушення виконавцем ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Відповідно до ст. 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки: ст. 179 цього Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Відповідно до постанови Правління Національного банку від 12.12.2003 р. № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах», банківські рахунки – рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов’язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів і які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Стягувачем було надано заяву про примусове виконання рішення із зазначенням місця знаходження майна боржника (грошових коштів) – рахунку № ___, відкритого в АТ «Банк Форвард», яке розташовано за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, 105. Тобто, заявник є власником рахунку № ___ та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ «Банк Форвард».
Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. Частиною 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, в тому числі, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Отже, накладення арешту на кошти боржника є правомірною дією виконавця і лише за настання певних обставин, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець вправі знімати накладений арешт.
Скаржником у своєму зверненні не наведено жодного конкретного факту порушення виконавцем вимог чинного законодавства та Кодексу професійної етики приватних виконавців. Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.
Висновок № 86
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області
На розгляд надійшло звернення від 02.06.2020 р. заявника стосовно порушення на її думку приватним виконавцем виконавчого округу Київської області вимог чинного законодавства України під час виконання виконавчого провадження № 60848165. В результаті проведеного аналізу даного звернення щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу Київської області було зроблено наступні висновки.
Відповідно до отриманих пояснень приватного виконавця та копій матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 10.12.2019 р. приватним виконавцем, керуючись ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60848165. Заявник зазначає, що приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на рахунок боржника, на який зараховується заробітна плата. З даного рахунку протягом 3 місяців було списано нараховану суму у розмірі 12000 грн., що покрило суму заборгованості. У подальшому боржник зверталася до приватного виконавця щодо закриття виконавчого провадження, проте виконавець відмовлявся спілкуватися, а пізніше повідомив, що боржник має сплатити додаткові витрати в розмірі 3200 грн. для закриття виконавчого провадження. Заявник зазначає, що вимоги про сплату витрат у розмірі 3200 грн. є необґрунтовано великими, незаконними, протиправними, та такими, що порушують конституційне право на використання приватної власності, у вигляді неможливості безперешкодно використовувати заробітну плату.
Відповідно до пояснень приватного виконавця, 10.12.2019 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, того ж дня винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (мінімальних) в сумі 222 грн.
З рахунку в АТ «Ощадбанк» 26.03.2020 р. списано кошти у сумі 13427,63 грн., які було розподілено на витрати виконавчого провадження, основну винагороду приватного виконавця та на погашення боргу.
18.06.2020 р. надійшли грошові кошти в сумі 3236,78 грн. (сплачені боржником самостійно), які було розподілено на основну винагороду приватного виконавця та на погашення боргу. Таким чином, в ході примусового виконання з боржника стягнуто 12485,32 грн. в рахунок погашення боргу, 1248,53 грн. основної винагороди приватного виконавця та 2931 грн. витрат виконавчого провадження. Після чого було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 19.06.2020 р., у зв`язку з повним, фактичним виконанням судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Згідно ч.3 даної статті витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:
1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;
2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;
3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);
4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.
Витрати виконавчого провадження відповідно до пункту 2 Розділу VI Інструкції з примусового виконання рішень, складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про:
відкриття виконавчого провадження;
стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується);
стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується);
стягнення витрат виконавчого провадження;
закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).
До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.
Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.
В той же час варто звернути увагу, що витрати на бензин згідно розрахунку розміру додаткових витрат наданих виконавцем складають: 560,38 грн. Дані витрати нічім не підтверджені (відсутні квитанції, що виконавець сплачував таку суму за бензин, маршрутний лист щодо розрахунку вартості бензину), а також в наданих матеріалах виконавчого провадження відсутні документи перевірки майнового стану боржника або інші дії, які б свідчили про понесені виконавцем витрати на бензин (відсутні будь-які постанови про опис та арешт майна боржника або акт приватного виконавця, що б підтвердив факт виходу (виїзду) приватного виконавця за місцем проживання боржника). Невідомо на яку поїздку витратив приватний виконавець 560,38 грн. і є виникають сумніви, що такі витрати взагалі були у виконавчому провадженні при стягненні заборгованості із заявника.
На особливу увагу заслуговує той факт, що постанова про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження винесена 27.03.2020 р., де сума складає: 2778 грн., тобто на день винесення постанови виконавець встановив наявність витрат на таку суму, хоча по підрахункам, здійснених на основі наданих матеріалів приватним виконавцем, сума витрат на дату винесення постанови про стягнення додаткових витрат значно менша. Після винесення постанови про розмір додаткових витрат, 08.04.2020 р. виконавець робить повторні запити, які вже були включені в постанову про розмір додаткових витрат. Отже, виникає враження, що виконавець знав на перед які запити буде робити і скільки їх буде?
Також варто звернути увагу, що виконавцем 08.04.2020 р. виконавцем здійснено повторні вимоги до банківських установ – Приватбанк, Ощадбанк, Райффайзенбанк Аваль для отримання інформації про наявні рахунки у боржника в цих банках, з яких він періодично списує кошти з боржника.
Вказані обставини свідчать про надмірне умисне збільшення витрат виконавчого провадження, які стягуються з боржника, не зважаючи на той факт, що виконавцем вже були вчинені аналогічні дії (запити) раніше і станом на час здійснення таких запитів більша частина суми заборгованості з боржника вже була списана (станом на 26.03.2020 р. списано з боржника кошти у сумі 13427,63 грн. при загальній сумі заборгованості 12485,32 грн.). Тобто не зважаючи на списання з рахунків боржника суми у розмірі 13427,63 грн., якої майже достатньо для погашення заборгованості перед стягувачем та сплати основної винагороди приватного виконавця, виконавцем штучно збільшується розмір витрат до об`ємів чверті суми заборгованості (при тому, що боржниця утримує дітей, при тому, що діють пов`язані із пандемією коронавірусу карантинні обмежувальні заходи, при тому, що з рахунку, на який боржниця отримує зарплатню виконавцем списуються ВСІ кошти). Вказані дії виконавця свідчать про порушення норм Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Своїми діями приватний виконавець підриває авторитет професії приватного виконавця, всієї спільноти приватних виконавців та кожного окремого виконавця, зводить нанівець всі зусилля, спрямовані на виховання поваги та довіри до професії приватного виконавця, формує уявлення в публічній сфері негативне враження про приватних виконавців. Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Київської області Володимировича було виявлено ознаки порушення ст. 2, 6, 7 Кодексу професійної етики приватних виконавців.