Висновок № 55
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
В результаті проведеного аналізу скарги та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва перебуває виконавче провадження ВП № 60666967 з примусового виконання виконавчого напису № 7958, виданого 25.09.2019 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області про стягнення заборгованості з зі скаржника на користь ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» заборгованості відповідно до кредитного договору від 12.08.2012 р.
В заяві про примусове виконання рішення стягувач зазначає адресу проживання боржника в місті Києві, просить відкрити виконавче провадження за начебто адресою фактичного проживання боржника, просить звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника, при цьому просить накласти арешт на рахунки боржника, що відкриті в АТ «ОТП Банк», АТ КБ «Приватбанк», АТ «Ощадбанк», АТ «Райффайзен Банк», АТ «Альфа-Банк», АБ «УкргазБанк», АТ «Універсал Банк». В самому виконавчому документі – виконавчому написі нотаріуса зазначено адресу реєстрації боржника – 68802, Одеська область, м. Рені, вул. ___, буд. ___, кв. № __.
Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначені обидві адреси боржника (м. Київ та м. Рені). Згідно пояснень приватного виконавця, накладено арешт на рахунки боржника згідно заяви стягувача та згідно тієї ж заяви стягувача звернено стягнення на доходи боржника.
На думку членів Комітету з етики АПВУ приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва порушено правила професійної етики приватних виконавців, а саме порушено засади доброчесності та взаємоповаги приватних виконавців, порушено принципи верховенства права; законності та продемонстровано неналежний рівень професіоналізму.
Підставою для відкриття виконавчого провадження в м. Києві була заява стягувача про примусове виконання рішення, в якій вказано адресу (м. Київ, вул. __, буд. __ , кв. № __), яка відмінна від адреси вказаної у виконавчому документі. Причому жодних документів, підтверджуючих факт проживання боржника у м. Київ, стягувачем надано не було. Це призвело в подальшому до можливості зміни Виконавчого округу, в якому повинні проводитись виконавчі дії, з Виконавчого округу Одеської області на Виконавчий округ міста Києва.
При аналізі норм Закону України «Про виконавче провадження», а саме ч. 1 ст. 24, ч. 3 ст. 26 встановлено, що Приватний виконавець не повинен був відкривати виконавче провадження за адресою, яку стягувач зазначив як адреса проживання боржника у заяві про примусове виконання рішення оскільки.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Проте довільне зазначення адреси проживання боржника без жодного підтвердження вказаного факту може призвести до зловживань з боку стягувача, що може пред`явити виконавчий документ до будь якого виконавця (зазначивши будь-яку адресу) та призвести до порушень прав та інтересів стягувача (що матиме обмежені можливості на участь у проведенні виконавчих дій, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження тощо). Крім того вказані дії виконавця є неетичними по відношенню до колег та порушують принципи доброчесності, взаємоповаги і взаємодопомоги між колегами.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження).
Штучна зміна виконавчого округу за заявою стягувача опосередковано підтверджується тим, що:
- приватний виконавець відповідно до отриманих пояснень не проводив дій щодо встановлення місця реєстрації боржника;
- виконавець не вчиняв жодних дій, спрямованих на перевірку майнового стану боржника за місцем начебто проживання боржника за адресою – м. Київ, вул.___, кв. № __;
- зазначив в постанові про відкриття виконавчого провадження обидві адреси боржника;
- не надав підтвердження направлення постанови про відкриття виконавчого провадження, хоча однією з тез скарги є те що скаржник стверджує, що постанова про відкриття виконавчого провадження йому не надсилалася.
Підсумовуючі викладене можна вважати, що стягувач у виконавчому проваджені може змінювати Виконавчий округ, вказавши адресу проживання боржника у Виконавчому округу того Приватного виконавця, якому хоче пред`явити виконавчий документ. Це на думку членів комітету з етики є грубим порушенням статей 19, 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», ст. 9 Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Також в заяві стягувача містяться дві протилежні вимоги – звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника та накласти арешт на рахунки боржника, що відкриті в банківських установах. Приватний виконавець, не звертаючи уваги на те, що звернення стягнення на грошові кошти боржника є заходом примусового виконання рішення суду, а грошові кошти відповідно до норм Цивільного кодексу України є майном, відповідно до наданих пояснень накладає арешти на кошти боржника в банківських установах, що порушує ст. 2 Кодексу професійної етики приватного виконавця «приватний виконавець має бути прикладом високого професіоналізму». Тобто виконавець ігноруючи вимоги закону (ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» одночасно звертає стягнення на доходи боржника (як вказано у заяві стягувача – звернути стягнення на доходи боржника не звертаючи стягнення на його майно) та ч. 7 ст. 24 Закону (у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника) вчиняє за заявою стягувача дії, що суперечать одна одній та тим самим порушує права боржника.
Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва виявлено ознаки порушення ст.ст. 2, 6, 7, 9 Кодексу професійної етики приватного виконавця.
Висновок № 56
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
В результаті проведеного аналізу скарги від 14.04.2020 р. та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки:
На виконанні в приватного виконавця перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого напису № 5532, виданого 26.12.2019 р. приватним нотаріусом Ірпіньського МНО Київської області про стягнення із Скаржника на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості.
Скаржник звернулася зі скаргою до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців та Асоціації приватних виконавців України щодо порушення, на його думку, приватним виконавцем при виконанні виконавчого документа вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не надіслання Скаржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, неправомірне накладення арешту на нерухоме майно – квартиру Скаржника та позбавлено права Скаржника на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження де він є боржником.
Проаналізувавши письмове звернення Заявника з наданими ним додатками, пояснення приватного виконавця можна зазначити наступне. 26.02.2020 р. приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження по виконанню вищевказаного виконавчого документу. Дана постанова винесена у відповідності до ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно поданих приватним виконавцем копій матеріалів виконавчого провадження, постанова про відкриття була направлена Скаржнику рекомендованим листом з повідомленням з номером трекінга Укрпошти 0209419912227. При перевірці даного номера трекінга встановлено, що даний лист дійсно направлявся і повернувся від одержувача із зазначенням причини: інша причина. Також з пояснень приватного виконавця встановлено, що ним не виносилася постанова про арешт майна боржника.
Щодо позбавлення прав ознайомлення сторони виконавчого провадження з матеріалами виконавчого провадження встановлено, що Скаржника не було позбавлено права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. До такого висновку призвів аналіз матеріалів виконавчого провадження, скарга Скаржника та пояснення Приватного виконавця. Довіреність надана представнику Скаржника не містить посилання на повноваження представника Скаржника ознайомлюватися з виконавчим провадженням, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця. Доводи наведені Скаржником про нібито те, що законодавством не розмежовується статус державного та приватного виконавця є хибним оскільки це визначено Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Щодо ненадання права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження і отримання копій даних матеріалів на відповідну заяву самого Скаржника, то Приватним виконавцем була надана відповідь від 01.04.2020 р. з наданням відповідних додатків. Однак при перевірці номера трекінга Укрпошти 0209420111017, встановлено, що лист направлявся Скаржнику і повернувся від одержувача із зазначенням причини: невірна адреса.
Ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі – документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пп. 1-4 ч. 9 ст. 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Боржник у виконавчому провадження має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом, це передбачено статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.
П. 10 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.
Висновок № 57
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва
В результаті проведеного аналізу письмового звернення від 13.04.2020 р. та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу м. Києва було зроблено наступні висновки:
У провадженні приватного виконавця на виконанні знаходиться виконавче провадження № 60771455 з примусового виконання виконавчого напису № 1580, виданого 12.09.2019 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення заборгованості із заявника на користь ТОВ «Платінум Фінанс».
03.12.2019 р., в порядку вимог ст. 3,4,24-27 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Суть скарги, на думку скаржника, полягає у порушенні приватним виконавцем вимог чинного законодавства та Кодексу професійної етики приватних виконавців, а саме в частині відкриття виконавчого провадження не в межах дії її територіального округу – м. Києва, оскільки, боржник за виконавчим провадженням зареєстрований за адресою: с. Орлівка, Ренійського району, Одеської області, вул. ___, буд. __ та працює і отримує дохід в Одеській обласній філії ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
Згідно вимог ч. 1,2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Приписами ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до ст. 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
З пояснення приватного виконавця встановлено, що у заяві про примусове виконання стягувачем повідомлено про наявність у боржника майна у місті Києві, а саме грошових коштів на рахунку, а отже доводи скаржника є необґрунтованими. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. В ході примусового виконання виконавцем встановлено, що боржник отримує доходи в Одеській обласній філії ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції».
11.12.2019 р., в порядку вимог ст. ст. 68-70 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено до бухгалтерії товариства.
Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.
Висновок № 58
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
В результаті проведеного аналізу скарги та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки:
На виконанні у Виконавця перебуває виконавче провадження № 59650404 з примусового виконання виконавчого напису № 985 від 11.07.2019 р., виданого приватним нотаріусом ІМНО Київської області про стягнення заборгованості із заявника на користь АТ «Банк Форвард». Виконавче провадження відкрито 29.07.2019 р.
Проаналізувавши письмове звернення Заявника, пояснення Виконавця та копій матеріалів виконавчого провадження зазначити наступне. До офісу Виконавця від стягувача надійшла заява про відкриття виконавчого провадження, в якій повідомлено, що за Заявником відкриті рахунки в банківських установах, що зареєстровані у м. Київ та стягувач просить відкрити провадження за місцем знаходження майна (відкритих рахунків) боржника.
Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що міститься на рахунках в банківських установах, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать Заявнику, у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження. Крім того, Виконавцем було направлено запити до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України задля здійснення перевірки майнового стану боржника.
Так, згідно відповідей Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України, Заявник отримує дохід в ТОВ «ОКТАН О» (ЄДРПОУ 41753004). У зв`язку з цим, керуючись ст. ст. 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження», Виконавцем 14.08.2019 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернено стягнення на дохід боржника у ТОВ «ОКТАН О».
До офісу Виконавця надійшла ухвала Дніпровського районного суду м. Києва №755/19278/19 від 10.12.2019 р. про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення по виконавчому провадженню № 59650404, відкритого на підставі виконавчого напису № 985 вчиненого приватним нотаріусом ІМНО Київської області 11.07.2019 р. про стягнення із заявника на користь AT «БАНК ФОРВАРД» заборгованості до завершення розгляду справи судом та набранням рішення суду законної сили за позовом заявника до AT «БАНК ФОРВАРД», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус ІМНО Київської області, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню.
Враховуючи викладене, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», 24.01.2020 р. Виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до завершення розгляду справи судом та набранням рішення суду законної сили за позовом заявника до AT «БАНК ФОРВАРД», треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус ІМНО Київської області, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва про визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню.
Заявником 17.01.2020 р. надіслано заяву Виконавцю про зняття арешту з карткових рахунків та зазначено відповідно номери карток і відповідну довідку з банку.
З довідки, яка додана боржником до скарги, вбачається, що за боржником відкрито два рахунки: № ___ та № ___. Жодної інформації про те, що рахунки відкриті на ім`я боржника мають спеціальний режим використання в довідці не міститься. Отже, у виконавця згідно наданих документів, відсутня можливість ідентифікувати вказані рахунки як рахунки, що мають спеціальний режим використання та використовуються для отримання заробітної плати та пенсії.
Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.
Висновок № 59
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
На розгляд надійшло звернення від 16.04.2020 р. заявника стосовно порушення на її думку приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва вимог чинного законодавства України під час виконання виконавчого провадження № 61687802.
В результаті проведеного аналізу даного звернення щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки. Відповідно до отриманих пояснень приватного виконавця та копій матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 01.04.2020 р. приватним виконавцем, керуючись статями 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61687802.
Скаржник зазначає, що приватний виконавець не відповідає на телефонні дзвінки, електронну пошту та месенджер «viber», тобто жодним чином не дає можливості отримати відомості щодо ходу виконавчого провадження та ознайомлення з ним. Також боржник зазначає, що 09.04.2020 р. виконавцем було отримано заяву і довідку з банку, яка визначає, що було арештовано рахунок для зарахування заробітної плати. Проте арешт не було знято виконавцем. Також скаржник зазначає, що провадження відкрито не за місцем проживання боржника.
В своїх поясненнях, приватний виконавець зазначає та надає відповідні докази, що підтверджують факт надсилання документів (постанов), які за законом повинні бути доведені до відома сторін виконавчого провадження та надає копію заяви стягувача та виконавчого документу, що підтверджують факт правомірності відкриття провадження на території виконавчого округу м. Київ (у виконавчому документі – виконавчому написі нотаріуса зазначено адресу проживання боржника м. Київ, вул. __, буд. ___, кв.__).
Також виконавець зазначає, що арештований рахунок боржника не є рахунком зі спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам такого рахунку, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника. Виконавець також посилається на п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначається, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Також виконавець повідомляє, що дійсно 15.04.2020 р. надійшла заява боржниці про зняття арешту з рахунку, на який вона отримує заробітну платню із довідкою з банку, але зі слів виконавця вказана довідка не містить інформацію, що рахунок відкритий на ім`я боржника має спеціальний режим використання та жодним чином не підтверджує того факту, що даний рахунок використовується лише для зарахування соціальних виплат, а зарахування інших коштів на рахунок боржника є неможливим. А тому виконавець зробив висновок, що Закони України не містять заборони звертати стягнення та накладати арешт на кошти на рахунках боржників, які відкриті для зарахування заробітної плати, а також не визначають такі рахунки як рахунки із спеціальним режимом використання, про що боржниці була надана відповідь листом від 30.04.2020 р.
В той же час, членами комітету з етики АПВУ розглядався ряд інших скарг на дії даного приватного виконавця, з яких встановлено, що в аналогічній ситуації, а саме виконавче провадження виконавець вчинив за аналогічних обставин інші дії. Відтак, боржник у заяві від 30.03.2020 року (вхідний номер, а також штамп приватного виконавця про прийняття заяви відсутні) просить зняти арешт з рахунку UA___ відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» та додає довідку за банку від 30.03.2020 р. про те, що боржниця має в АТ КБ «ПриватБанк» картку № ___ (в довідці немає конкретного номеру рахунку, на який боржник отримує платежі), на яку отримує заробітну плату. 30.03.2020 р. виставляє платіжні вимоги на списання грошових коштів з цього ж рахунку боржника. 06.04.2020 р. приватний виконавець розподіляє списані з рахунку боржника кошти. І в той же день, 06.04.2020 р. виконавцем було винесено постанову про зняття арешту з рахунку боржника, на який зараховується заробітна плата, що і підтверджує у своїх поясненнях приватний виконавець. Тобто в однакових ситуаціях виконавець вчиняє різні дії по відношенню до різних боржників за виконавчими провадженнями.
Також варто звернути увагу, що приватним виконавцем накладається арешт на рахунок, який використовується боржником для отримання заробітної плати та зволікає із зняттям арешту з вказаного рахунку не зважаючи на пандемію коронавірусу COVID – 19 та запровадженні Урядом України з 12.03.2020 р. карантинні заходи, що поставили громадян у скрутне матеріальне та психологічне становище, обмежили вільне пересування громадян та роботу більшості фінансових установ.
Своїми діями (що підтверджується великою кількістю скарг на дії приватного виконавця, постів на сторінці АПВУ у Фейсбук, чисельних звернень зі скаргами до Міністерства юстиції України), приватний виконавець підриває авторитет до молодої професії приватного виконавця, всієї спільноти приватних виконавців та кожного окремого виконавця, та зводить нанівець всі зусилля, спрямовані на виховання поваги та довіри до професії приватного виконавця.
Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було виявлено ознаки порушення ст. 2, 6, 7 Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Висновок № 60
щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва
На розгляд надійшло звернення від 16.04.2020 р. заявника стосовно порушення на її думку приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва вимог чинного законодавства України під час виконання виконавчого провадження № 61636195.
В результаті проведеного аналізу даного звернення щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки. Відповідно до отриманих пояснень приватного виконавця та копій матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 25.03.2020 р. приватним виконавцем, керуючись статями 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61636195.
Скаржник зазначає, що вона неодноразово, починаючи з 27.03.2020 р. направляла на електронну адресу приватного виконавця заяви про зняття арешту з її рахунку, оскільки він використовується для зарахування заробітної плати, що підтверджується довідкою з банку. Проте арешт виконавцем було знято лише 06.04.2020 р. мотивуючи це тим, що даний рахунок використовується для зарахування заробітної плати, що підтверджується довідкою з банку.
Також з копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що заяву та довідку з банку, якою начебто підтверджено, що даний рахунок використовується для зарахування заробітної плати, було підготовлено боржником 30.03.2020 р. та надано на адресу виконавця, отримання вказаної заяви також підтверджується виконавцем, проте вхідний номер, а також штамп приватного виконавця про прийняття заяви відсутні. В цей же день, 30.03.2020 р. виконавцем було виставлено платіжну вимогу на списання коштів з рахунку боржника. Тобто можна зробити висновок, що номер рахунку виконавець взяла саме з заяви стягувача, хоча була повідомлена, що він є зарплатним.
Також з пояснень виконавця та доданих до них матеріалів вбачається, що розподіл коштів виконавець зробила 06.04.2020 р., і цього ж дня зняла арешт з рахунку (винесено постанову про зняття арешту з рахунку боржника), у зв`язку із тим, що на вказаний рахунок зараховується заробітна плата боржника (є рахунком із спеціальним режимом використання), що свідчить про її обізнаність про походження даних коштів. Тобто виконавцем було порушені права боржника, пов`язані із отриманням заробітної плати за роботу, передбачені ст. 43 Конституції України, ст. 25 Закону України «Про оплату праці», ст. 2, 10 Конвенції про захист заробітної плати, ст. 68, 70 Закону України «Про виконавче провадження».
В той же час, членами комітету з етики АПВУ розглядався ряд інших скарг на дії приватного виконавця, з яких встановлено, що в аналогічній ситуації, а саме виконавче провадження № 61687802 виконавець повідомляє, що дійсно 15.04.2020 р. на її адресу надійшла заява боржниці про зняття арешту з рахунку, на який вона отримує заробітну платню із довідкою з банку, де зазначено, що на рахунок UА___, відкритий у АТ КБ «ПриватБанк» зараховується заробітна плата, але зі слів виконавця вказана довідка не містить інформацію, що рахунок відкритий на ім`я боржника має спеціальний режим використання та жодним чином не підтверджує того факту, що даний рахунок використовується лише для зарахування соціальних виплат, а зарахування інших коштів на рахунок боржника є неможливим. А тому виконавець зробив висновок, що Закони України не містять заборони звертати стягнення та накладати арешт на кошти на рахунках боржників, які відкриті для зарахування заробітної плати, а також не визначають такі рахунки як рахунки із спеціальним режимом використання, про що боржниці була надана відповідь листом від 30.04.2020 р.), виконавче провадження №61638287 (виконавець повідомляє, що 27.03.2020 р. на її адресу надійшла заява від боржника, в якій він просив зняти арешт з його рахунку UA___, відкритого в АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку із тим, що на вказаний рахунок зараховується заробітна плата. Також до вказаної заяви була додана виписка по надходженням на картку, з якої вбачається, що з вересня 2019 року по березень 2020 року на вказаний рахунок надходила виключно заробітна платня.
Виконавець відмовив боржнику у задоволенні його заяви про зняття арешту з рахунку у зв`язку із тим, що виконавцем було визначено для банку обов`язок повернути постанову, якщо рахунок має спеціальний режим використання. А у зв`язку з прийняттям АТ КБ «ПриватБанк» постанови пpo арешт коштів боржника, рахунок, на який накладено арешт, не вiдноситься до рахунків iз спецiльним режимом використання або iнших paхyнкiв, звернення стягненення на якi заборонено законом, про що була надана відповідна відповідь боржнику), виконавцем не було винесено постанову про зняття арешту з рахунку, на який зараховується заробітна плата. Тобто в аналогічних ситуаціях виконавець вчиняє різні дії по відношенню до різних боржників за виконавчими провадженнями.
Також варто звернути увагу, що приватним виконавцем накладається арешт на рахунок, який використовується боржником для отримання заробітної плати та зволікає із зняттям арешту з вказаного рахунку не зважаючи на пандемію коронавірусу COVID – 19 та запровадженні Урядом України з 12.03.2020 р. карантинні заходи, що поставили громадян у скрутне матеріальне та психологічне становище, обмеження вільного пересування громадян та обмежений режим роботи банківських установ, що значно ускладнює процес отримання документів, що підтверджують факт отримання на рахунки боржників саме заробітної плати.
Дані відомості свідчать про порушення виконавцем ст. 6 та 7 Кодексу професійної етики приватних виконавців, а саме приватний виконавець зобов`язаний вживати усіх можливих та законних заходів для забезпечення виконання рішення; забезпечити однакове ставлення до усіх учасників виконавчого провадження, дотримуючись високих стандартів ввічливості та поваги до їх прав; сприяти сторонам виконавчого провадження в реалізації їх прав, передбачених чинним законодавством; та приватний виконавець, під час здійснення своєї діяльності, повинен неухильно дотримуватися вимог чинного законодавства.
Своїми діями (що підтверджується великою кількістю скарг на дії приватного виконавця, постів на сторінці АПВУ у Фейсбук, чисельних звернень зі скаргами до Міністерства юстиції України), приватний виконавець підриває авторитет до молодої професії приватного виконавця, всієї спільноти приватних виконавців та кожного окремого виконавця, та зводить нанівець всі зусилля, спрямовані на виховання поваги та довіри до професії приватного виконавця.
Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було виявлено ознаки порушення ст. 2, 6, 7 Кодексу професійної етики приватних виконавців.