Про надання роз’яснення з ПДВ
Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) розглянуло звернення НЕКОМЕРЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ ВИКОНАВЦІВ УКРАЇНИ” (код ЄДРПОУ 41758154) від 09.01.2024 № 9/1-14 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2024 № 74/ІПК) щодо порядку оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) операцій з передачі стягувачу в рахунок погашення боргу арештованого майна боржника та, в межах своїх повноважень, повідомляє.
Відповідно до підпункту 14.1.172і пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі -ПКУ), індивідуальна податкова консультація - роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПКУ за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:
найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);
підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис;
дату звернення.
Пунктом 52.2 статті 52 ПКУ визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Однак, звернення НЕКОМЕРЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ ВИКОНАВЦІВ УКРАЇНИ" (далі - Асоціація) (код ЄДРПОУ 41758154) від 09.01.2024 № 9/1-14 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2024 № 74/ІПК) оформлено без дотримання вимог, а саме порушене питання стосується оподаткування операцій, які здійснює інший платник податків, у зв’язку з чим встановлено відсутність практичної необхідності отримання податкової консультації зазначеною Асоціацією.
Крім того, згідно з інформаційними базами даних ДПС України Асоціація не зареєстрована у якості платника ПДВ.
Враховуючи зазначене, звернення Асоціації не відповідає вимогам статті 52 ПКУ, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Асоціація просить надати роз’яснення з питання виникнення обов’язку зі сплати ПДВ у випадку передачі стягувану з рахунок погашення боргу майна боржника у разі його не реалізації на третьому електронному аукціоні.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Правові основи примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) встановлені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі № 1404 органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом № 1404, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 1404, а також рішеннями, які відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пунктів «1» та «З» частини 1 статті 10 Закону № 1404 заходами примусового виконання рішень є, зокрема:
- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
Частиною 1 статті 48 Закону № 1404 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Реалізація майна, на яке звернено стягнення, здійснюється відповідно до положень частини 1 статті 61 Закону № 1404, якою передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону № 1404) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Відповідно до частини 3 статті 61 Закону № 1404 початкова ціна продажу нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості визначається в порядку, встановленому статтею 57 Закону № 1404.
Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виставляються на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно -75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону № 1404.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на третій електронний аукціон за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону № 1404.
Нереалізоване майно, конфісковане за рішенням суду, виставляється на повторний електронний аукціон за ціною не меншою, ніж сума загальнодержавних податків і зборів, що відповідно до ПКУ підлягають сплаті при операціях з реалізації такого майна.
У разі надання стягувачем згоди (у разі реалізації заставленого майна/предмета іпотеки надання стягувачем та
заставодержателем/іпотекодержателем згоди) третій електронний аукціон (крім електронного аукціону з продажу конфіскованого за рішенням суду майна) здійснюється у спосіб продажу майна з можливістю зниження початкової ціни, але не нижче 60 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону № 1404, для нерухомого майна та 30 відсотків - для рухомого майна та з подальшою можливістю додаткового подання цінових пропозицій (частина 5 статті 61 Закону № 1404).
У разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувану і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (частина 6 статті 61 Закону № 1404).
У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувану без виконання (частина 7 статті 61 Закону № 1404).
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові (частина 8 статті 61 Закону № 1404).
Майно передається стягувану за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно (частина 9 статті 61 Закону № 1404).
Водночас згідно з пунктом 189.4 статті 189 розділу V ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 розділу V ПКУ.
Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 розділу V ПКУ.
Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту застосовується також до операцій з примусового продажу арештованого майна органами юстиції.
На дату оплати покупцем вартості майна боржник (власник арештоваоного майна) зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну на вартість реалізованого майна.
У разі якщо не реалізоване на третьому електронному аукціоні майно боржника переходить до стягувана в рахунок погашення боргу, то таке відчуження прирівнюється до операції з постачання товару і на дату такої передачі боржник зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
Разом з цим інформуємо, що окремі особливості оподаткування операції з постачання заставного майна залежать від конкретних умов його постачання.
Слід зазначити, що статтею 36 розділу І ПКУ встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Листи ГУ ДПС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
У разі незгоди з наданою відповіддю Товариство може оскаржити її в порядку, визначеному статтею 16 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян».
Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС) розглянуло звернення НЕКОМЕРЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ ВИКОНАВЦІВ УКРАЇНИ” (код ЄДРПОУ 41758154) від 09.01.2024 № 9/1-14 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2024 № 74/ІПК) щодо порядку оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) операцій з передачі стягувачу в рахунок погашення боргу арештованого майна боржника та, в межах своїх повноважень, повідомляє.
Відповідно до підпункту 14.1.172і пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі -ПКУ), індивідуальна податкова консультація - роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Згідно з пунктом 52.1 статті 52 ПКУ за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПКУ, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити:
найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин);
підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис;
дату звернення.
Пунктом 52.2 статті 52 ПКУ визначено, що податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Однак, звернення НЕКОМЕРЦІЙНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "АСОЦІАЦІЯ ПРИВАТНИХ ВИКОНАВЦІВ УКРАЇНИ" (далі - Асоціація) (код ЄДРПОУ 41758154) від 09.01.2024 № 9/1-14 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2024 № 74/ІПК) оформлено без дотримання вимог, а саме порушене питання стосується оподаткування операцій, які здійснює інший платник податків, у зв’язку з чим встановлено відсутність практичної необхідності отримання податкової консультації зазначеною Асоціацією.
Крім того, згідно з інформаційними базами даних ДПС України Асоціація не зареєстрована у якості платника ПДВ.
Враховуючи зазначене, звернення Асоціації не відповідає вимогам статті 52 ПКУ, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Асоціація просить надати роз’яснення з питання виникнення обов’язку зі сплати ПДВ у випадку передачі стягувану з рахунок погашення боргу майна боржника у разі його не реалізації на третьому електронному аукціоні.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Правові основи примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) встановлені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).
Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі № 1404 органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом № 1404, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону № 1404, а також рішеннями, які відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пунктів «1» та «З» частини 1 статті 10 Закону № 1404 заходами примусового виконання рішень є, зокрема:
- звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
- вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні.
Частиною 1 статті 48 Закону № 1404 встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
Реалізація майна, на яке звернено стягнення, здійснюється відповідно до положень частини 1 статті 61 Закону № 1404, якою передбачено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 Закону № 1404) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Відповідно до частини 3 статті 61 Закону № 1404 початкова ціна продажу нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості визначається в порядку, встановленому статтею 57 Закону № 1404.
Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості виставляються на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно -75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону № 1404.
У разі повторної нереалізації майна нерухоме майно виставляється на третій електронний аукціон за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону № 1404.
Нереалізоване майно, конфісковане за рішенням суду, виставляється на повторний електронний аукціон за ціною не меншою, ніж сума загальнодержавних податків і зборів, що відповідно до ПКУ підлягають сплаті при операціях з реалізації такого майна.
У разі надання стягувачем згоди (у разі реалізації заставленого майна/предмета іпотеки надання стягувачем та
заставодержателем/іпотекодержателем згоди) третій електронний аукціон (крім електронного аукціону з продажу конфіскованого за рішенням суду майна) здійснюється у спосіб продажу майна з можливістю зниження початкової ціни, але не нижче 60 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 Закону № 1404, для нерухомого майна та 30 відсотків - для рухомого майна та з подальшою можливістю додаткового подання цінових пропозицій (частина 5 статті 61 Закону № 1404).
У разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувану і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду (частина 6 статті 61 Закону № 1404).
У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувану без виконання (частина 7 статті 61 Закону № 1404).
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові (частина 8 статті 61 Закону № 1404).
Майно передається стягувану за ціною третього електронного аукціону або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувану в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно (частина 9 статті 61 Закону № 1404).
Водночас згідно з пунктом 189.4 статті 189 розділу V ПКУ базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому статтею 188 розділу V ПКУ.
Дата збільшення податкових зобов’язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 розділу V ПКУ.
Зазначений порядок дати виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту застосовується також до операцій з примусового продажу арештованого майна органами юстиції.
На дату оплати покупцем вартості майна боржник (власник арештоваоного майна) зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну на вартість реалізованого майна.
У разі якщо не реалізоване на третьому електронному аукціоні майно боржника переходить до стягувана в рахунок погашення боргу, то таке відчуження прирівнюється до операції з постачання товару і на дату такої передачі боржник зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
Разом з цим інформуємо, що окремі особливості оподаткування операції з постачання заставного майна залежать від конкретних умов його постачання.
Слід зазначити, що статтею 36 розділу І ПКУ встановлено, що платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати відповідність проведення ними операцій.
Листи ГУ ДПС у м. Києві не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер і не встановлюють правових норм та діють до набрання чинності нормативно-правових актів, що змінюють відповідні правовідносини.
У разі незгоди з наданою відповіддю Товариство може оскаржити її в порядку, визначеному статтею 16 Закону України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян».