Відповідно до положень статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – Кодекс) мораторій на задоволення вимог кредиторів – це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна. Зазначені положення Кодексу кореспондуються із пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.
Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється, зокрема, стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах.
Положення, що регулюють введення та дію мораторію у справах про неплатоспроможність фізичних осіб, встановлені статтею 121 Кодексу. Так, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться строком на 120 днів з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється, зокрема, стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів чи про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж. Задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж.
Дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Дія мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, припиняється після спливу 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, якщо господарський суд протягом цього часу не ухвалив постанову про визнання боржника банкрутом або постановив ухвалу про затвердження плану реструктуризації боргів.
Отже, для надання відповідей на порушені у листі питання потрібно проаналізувати продаж майна боржника у виконавчому провадженні. Так, процедура примусового виконання судових рішень та рішень інших органів врегульована Законом. Згідно з частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Одним із заходів примусового виконання рішень згідно з пунктом 1 частини першої статті 10 Закону є, зокрема, звернення стягнення на майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами. При цьому відповідно до статті 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Частиною сьомою статті 56 Закону визначено, що вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк,
встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п’ять робочих днів після накладення арешту. Відповідно до частини четвертої статті 61 Закону порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством юстиції України за погодженням із Міністерством фінансів України та Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією із цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна – Міністерством юстиції України.
Так, Порядок реалізації арештованого майна затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі – Порядок). Законом визначається два способи реалізації арештованого майна. Так, відповідно до частини першої статті 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом проведення електронних аукціонів або за фіксованою ціною.
Частиною п’ятою статті 61 Закону закріплено кількість проведення електронних аукціонів в процесі реалізації арештованого майна та підстави для їх проведення. Зазначеною законодавчою нормою передбачено, що не реалізоване на електронному аукціоні майно виставляється на повторний електронний аукціон, а у разі повторної не реалізації майна майно виставляється на третій електронний аукціон.
Згідно положень Порядку реалізації арештованого майна відбувається з наступною послідовністю:
1. Організатор електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною (далі - Організатор) здійснює внесення до центральної бази даних системи електронних аукціонів (далі – Система) інформацію про арештоване майно за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця. У зазначеній заявці зазначається, зокрема, форма реалізації арештованого майна (електронний аукціон чи аукціон за фіксованою ціною); відомості про наявність/відсутність згоди стягувача (у разі реалізації заставленого майна/предмета іпотеки згоди стягувача та заставодержателя/іпотекодержателя) на проведення третього електронного аукціону у спосіб продажу майна з можливістю зниження стартової ціни лоту. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною).
2. Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення аукціону, реєстрації учасників, огляду майна.
3. Для участі в електронному аукціоні (аукціоні за фіксованою ціною) учасник проходить процедуру реєстрації на Веб-сайті, подає заявку на участь в електронному аукціоні за кожним лотом окремо, сплачує гарантійний внесок на рахунок Організатора та виконує інші вимоги, визначені цим Порядком.
4. Електронний аукціон розпочинається у визначений в інформаційному повідомленні про електронний аукціон день. Електронний аукціон проводиться протягом одного робочого дня з 9-ї до 18-ї години.
5. Відповідно до пункту 1 розділу VIII Порядку після закінчення електронного аукціону (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронного аукціону. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронного аукціону за лотом.
5.1. Згідно з пунктом 4 розділу Х Порядку після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронного аукціону) на підставі протоколу про проведення електронного аукціону та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронного аукціону (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п’яти робочих днів складає акт про проведений електронний аукціон. Згідно з пунктом 7 розділу Х Порядку не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/надсилання акта про проведений електронний аукціон переможцю всі арешти та заборони, накладені органами державної виконавчої служби (приватними виконавцями), з такого майна знімаються виконавцем (крім арешту, накладеного на виконання рішення суду про вжиття заходів для забезпечення позову).
5.2. У разі визнання електронного аукціону таким, що не відбувся, у протокол електронного аукціону вноситься відповідна підстава.
6. Організатор після підписання протоколу електронного аукціону, що не відбувся, зобов'язаний виставити майно на реалізацію за ціною, яка визначається з урахуванням абзаців першого - третього пункту 1 розділу ІХ Порядку, не пізніше як протягом п'яти робочих днів з дня підписання протоколу. Вартість майна, визначена за наслідками зменшення ціни, є стартовою ціною реалізації майна на повторному (третьому) електронному аукціоні. Повторний (третій) електронний аукціон проводиться у строки, передбачені пунктом 3 розділу III цього Порядку.
7. За наслідком проведення повторного або третього аукціону можливі
наслідки, зазначені у пункті 5. Разом з тим згідно з частиною шостою статті 61 Закону у разі нереалізації майна на третьому електронному аукціоні виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові.
Крім того, пунктом 5 розділу ХІ Порядку визначено, що у разі надходження від виконавця постанови про закінчення виконавчого провадження, постанови, в якій зазначено про зняття арешту з майна, або постанови про повернення виконавчого документа стягувачу Організатор зобов’язаний негайно припинити електронний аукціон (аукціон за фіксованою ціною) та зняти майно з реалізації.
З наведених положень законодавства слід дійти висновку, що проведення електронного аукціону не є тотожним поняттям реалізації арештованого майна, а є способом (шляхом) її проведення. Відмінними ознаками цих двох понять можна виділити:
тривалість у часі (електронний аукціон проводиться протягом одного робочого дня з 9-ї до 18-ї години, в той час як реалізація арештованого майна починається з дати внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронний аукціон та триває до настання певних обставин);
підстави проведення (підставою для реалізації арештованого майна є заявка відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця, яка подається один раз при передачі майна на реалізацію та не подається на кожний окремий аукціон. При цьому, підставою для проведення повторного (третього аукціону) є результати аукціону, що не відбувся).
Крім того, реалізація арештованого майна закінчується у разі:
реалізації арештованого майна;
не реалізації майна на третьому електронному аукціоні;
закінчення виконавчого провадження відповідно до статті 39 Закону, повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 37 Закону, зняття арешту з майна відповідно до статті 59 Закону – з моменту винесення відповідної постанови виконавця.
Отже, підсумовуючи викладене слід зазначити, що реалізація арештованого майна здійснюється, зокрема, шляхом проведення електронних аукціонів, а тому під час перебування арештованого майна на стадії примусової реалізації (першому або повторних аукціонах) дії мораторію відповідно до Кодексу на задоволення вимог кредиторів не розповсюджуються.
Щодо застосовування судової практики з порушених у листі питань, зокрема постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 вересня 2021 року у справі № 908/2536/20, в якій мова йде про те, що кожний із визначених Законом видів електронних торгів з реалізації майна у виконавчому провадженні має тотожну з іншими, однак самостійну стадійність, спрямовану на реалізацію майна боржника та укладення договору купівлі-продажу, слід зауважити про наявність судових рішень з протилежною правовою позицією.
Так, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року по справі № 922/1787/18 суд зазначає, що стадія продажу майна розпочинається із моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги), та включає в себе власне електронні торги (в т.ч. повторні, треті), а у разі не реалізації майна на третіх електронних торгах та виявлення стягувачем бажання залишити його за собою,
також і процедуру передачі майна стягувачу в рахунок погашення боргу.
Відповідно до положень частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд, зокрема, здійснює узагальнення судової практики.
Наразі узагальнення судової практики щодо примусової реалізації арештованого майна не здійснено.
Заступник Міністра Олександр БАНЧУК