Міністерство юстиції розглянуло лист Асоціації приватних виконавців України від 11.01.2023 № 2/01-03 щодо надання рекомендацій із застосування законодавства та в межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403-VIII).
Згідно з частиною другою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Заходи примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Частиною п’ятою цієї статті Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа має винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
При цьому варто зауважити, що Законом № 1404-VIII не визначено такого терміну як «місце відкриття виконавчого провадження».
Разом з цим, статтею 24 Закону № 1404-VIII врегульовано питання щодо місця виконання рішення.
Так, частиною другою цієї статті Закону № 1404-VIII встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
З огляду на це слід зазначити, що приватний виконавець має право прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника знаходиться в межах території, у якій розташований його виконавчий округ.
Абзацом другим частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною третьою цієї статті Закону № 1404-VIII, виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому слід зазначити, що Закон № 1404-VIII не містить положень, які б визначали, на території якої територіальної громади приватний виконавець має вчиняти виконавчі дії.
Водночас, виходячи з положень частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII можна дійти висновку, що місцем вчинення виконавчої дії є місце винесення приватним виконавцем постанови або складання іншого процесуального документа, яким оформлюється відповідна виконавча дія.
Окремо звертаємо увагу, що абзацом п’ятнадцятим пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII встановлена заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.
Питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визначені постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364, абзацом третім пункту 1 якої передбачено, що до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Абзацом тринадцятим пункту 1 цієї постанови встановлено, що прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій бойових дій не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 102 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004.
Враховуючи викладене можна дійти висновку, що встановлена абзацом п’ятнадцятим пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень не поширюється на включені до зазначеного Переліку території можливих бойових дій.
Одночасно зазначаємо, що листи Міністерства юстиції України не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер.
Директор Департаменту державної виконавчої служби
Максим КИСЕЛЬОВ
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі – Закон № 1403-VIII).
Згідно з частиною другою статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Заходи примусового виконання рішень визначені статтею 10 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.
Частиною п’ятою цієї статті Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа має винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
При цьому варто зауважити, що Законом № 1404-VIII не визначено такого терміну як «місце відкриття виконавчого провадження».
Разом з цим, статтею 24 Закону № 1404-VIII врегульовано питання щодо місця виконання рішення.
Так, частиною другою цієї статті Закону № 1404-VIII встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
З огляду на це слід зазначити, що приватний виконавець має право прийняти до виконання виконавчий документ та відкрити виконавче провадження у разі, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника знаходиться в межах території, у якій розташований його виконавчий округ.
Абзацом другим частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно з частиною третьою цієї статті Закону № 1404-VIII, виконання рішення, яке зобов’язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
При цьому слід зазначити, що Закон № 1404-VIII не містить положень, які б визначали, на території якої територіальної громади приватний виконавець має вчиняти виконавчі дії.
Водночас, виходячи з положень частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII можна дійти висновку, що місцем вчинення виконавчої дії є місце винесення приватним виконавцем постанови або складання іншого процесуального документа, яким оформлюється відповідна виконавча дія.
Окремо звертаємо увагу, що абзацом п’ятнадцятим пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII встановлена заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.
Питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією визначені постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364, абзацом третім пункту 1 якої передбачено, що до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Абзацом тринадцятим пункту 1 цієї постанови встановлено, що прирівнювання територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, до територій бойових дій не застосовується до зупинення вчинення виконавчих дій, заборони відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень у випадках, установлених пунктом 102 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004.
Враховуючи викладене можна дійти висновку, що встановлена абзацом п’ятнадцятим пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII заборона відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень не поширюється на включені до зазначеного Переліку території можливих бойових дій.
Одночасно зазначаємо, що листи Міністерства юстиції України не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер.
Директор Департаменту державної виконавчої служби
Максим КИСЕЛЬОВ
Оригінал запиту АПВУ доступний за посиланням.
Оригінал роз'яснення доступний за посиланням.