Міністерство юстиції розглянуло лист Асоціації приватних виконавців України від 04.10.2023 № 341/01-14, який надійшов до Міністерства юстиції листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 23.10.2023 № 27303/0/2-23, щодо застосування положень законодавства та в межах компетенції повідомляє таке.
Порядок примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Права та обов’язки виконавців визначені статтею 18 Закону.
Частиною першою цієї статті Закону встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону заходи примусового виконання рішень мають здійснюватися виконавцем у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій визначені частиною першою статті 34 Закону.
Згідно з частиною другою цієї статті Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського
обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Пунктом 1 частини першої статті 34 Закону встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувана, який проходить таку військову службу.
Таким чином, отримавши інформацію щодо проходження боржником військової служби, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 34 Закону, та встановивши, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, виконавець має зупинити вчинення виконавчих дій, про що винести відповідну постанову.
Разом з тим зазначаємо, що питання захисту інтересів боржника, який проходить військову службу, можливо вирішити виключно шляхом внесення змін до Закону.
Повідомляємо, що Міністерство юстиції погоджується із необхідністю законодавчого врегулювання питання щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, за яким боржником є військовослужбовець, але за умови, що таке зупинення відбуватиметься стосовно військовослужбовців, які проходять військову службу, виконуючи бойові завдання військової служби у бойовій обстановці.
Водночас інформуємо, що 02.08.2023 у Верховній Раді України зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» щодо деяких питань здійснення виконавчого провадження стосовно боржників, які проходять військову службу у період дії воєнного стану в Україні» (реєстровий № 9556) яким, зокрема, пропонується внести зміни до пункту 1 частини першої статті 34 Закону.
Міністерством юстиції листом від 15.08.2023 № 5213-11.6.2-23 надані відповідні пропозиції та застереження до цього законопроекту.
Порядок примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Права та обов’язки виконавців визначені статтею 18 Закону.
Частиною першою цієї статті Закону встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону заходи примусового виконання рішень мають здійснюватися виконавцем у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Підстави для зупинення вчинення виконавчих дій визначені частиною першою статті 34 Закону.
Згідно з частиною другою цієї статті Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського
обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Пунктом 1 частини першої статті 34 Закону встановлено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувана, який проходить таку військову службу.
Таким чином, отримавши інформацію щодо проходження боржником військової служби, зазначеної в пункті 1 частини першої статті 34 Закону, та встановивши, що згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе, виконавець має зупинити вчинення виконавчих дій, про що винести відповідну постанову.
Разом з тим зазначаємо, що питання захисту інтересів боржника, який проходить військову службу, можливо вирішити виключно шляхом внесення змін до Закону.
Повідомляємо, що Міністерство юстиції погоджується із необхідністю законодавчого врегулювання питання щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, за яким боржником є військовослужбовець, але за умови, що таке зупинення відбуватиметься стосовно військовослужбовців, які проходять військову службу, виконуючи бойові завдання військової служби у бойовій обстановці.
Водночас інформуємо, що 02.08.2023 у Верховній Раді України зареєстрований проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» щодо деяких питань здійснення виконавчого провадження стосовно боржників, які проходять військову службу у період дії воєнного стану в Україні» (реєстровий № 9556) яким, зокрема, пропонується внести зміни до пункту 1 частини першої статті 34 Закону.
Міністерством юстиції листом від 15.08.2023 № 5213-11.6.2-23 надані відповідні пропозиції та застереження до цього законопроекту.
Директор департаменту державної виконавчої служби Максим Кисельов
Оригінал листа доступний за посиланням.