Роз'яснення Міністерства юстиції про порядок відрахування військовими частинами коштів на підставі постанови виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи
Міністерство юстиції розглянуло лист Асоціації приватних виконавців України від 11.02.2025 № 639/01-14 щодо надання роз’яснень законодавства та в межах компетенції повідомляє таке. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 5 Закону встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частини другої статті 18 Закону виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Одним із заходів примусового виконання рішень згідно зі статтею 10 Закону є звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника. Частиною третьою статті 68 Закону встановлено, що про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі – підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Згідно з частиною першою статті 69 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Кошти, на які не може бути звернено стягнення визначені статтею 73 Закону. Відповідно до пункту 3 частини другої цієї статті Закону стягнення не здійснюється з сум вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в поліції та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом. При цьому слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон1) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.08.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок). Відповідно до абзаців сімнадцятого та вісімнадцятого пункту 2 розділу I Порядку до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов’язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги. Винагороди військовослужбовців визначені статтею 92 Закону1, згідно з якою на період дії воєнного стану (особливого періоду): а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. З огляду на це зазначаємо, що згідно з підпунктом 32 пункту 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228, Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань надає роз’яснення з питань, пов’язаних з діяльністю Мін’юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються. Також, відповідно до підпункту 8327 пункту 4 цього Положення, Міністерство юстиції України надає державним та приватним виконавцям роз'яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень. При цьому зазначаємо, що роз’яснення положень Закону1 та Порядку не є компетенцією Міністерства юстиції. Також слід зазначити, що особливості виконання рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника визначені статтею 30 Закону, згідно з якою виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження. При цьому, Закон не містить положень, які б врегульовували питання одночасного виконання рішень щодо одного боржника різними виконавцями. Водночас звертаємо увагу, що згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у пункті 86 постанови від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, передбачені статтями 45, 46 Закону правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника. Водночас зазначаємо, що розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника визначено статтею 70 Закону, частиною другою якої передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано 50 відсотків за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням. За іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, може бути відраховано 20 відсотків заробітної плати. Відповідно до частини третьої статті 70 Закону загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. При цьому звертаємо увагу, що згідно з пунктом 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 756/8815/20, з наведених норм права вбачається, що виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернення стягнення та для виконання рішення про стягнення періодичних платежів, однак у розмірі не більше 20 відсотків за наявності одного виконавчого документа та 50 відсотків заробітної плати за наявності декількох виконавчих документів (зведене виконавче провадження). Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Враховуючи викладене можна дійти висновку, що у разі якщо за постановою державного (приватного) виконавця здійснюється відрахування з заробітної плати боржника, виконання іншої постанови державного (приватного) виконавця можливе за умови, якщо розмір відрахувань із заробітної плати не буде перевищувати розмір, встановлений частиною третьою статті 70 Закону. Одночасно зазначаємо, що листи Міністерства юстиції України не є нормативно-правовими актами, не встановлюють правових норм та мають лише інформаційний характер.
В.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Юрій ВИШНЕВСЬКИЙ