Судова практика

Постанова КАС ВС від 19.12.2024 у справі №640/29622/20

Верховний Суд у постанові згадує та описує стратегію реформування судоустрою: «...внаслідок реалізації яких судова система України та суміжні правові інститути працюватимуть, керуючись принципом верховенства права, ефективно, продуктивно та скоординовано, стануть підзвітними громадянам України, вільними від будь-якого політичного впливу та відповідатимуть стандартам і передовим практикам Європейського Союзу». Одним з напрямів є реорганізація системи виконання судових рішень та підвищення ефективності виконавчого провадження, яка передбачає, серед іншого, забезпечення рівноцінної конкуренції між державними та приватними виконавцями судових рішень; дотримання балансу повноважень приватних і державних виконавців; перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень».

Водночас основна винагорода приватного виконавця та виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча і виступають формами винагороди виконавців, однак не є однаковими поняттями. Так, згідно з приписами статті 45 Закону № 1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення.

Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюються окремими правовими нормами.Спільним для виконавчого збору та основної винагороди є порядок їх стягнення, а не умови, підстави чи механізм визначення. Також з тлумачення норм статті 45 Закону № 1404-VIII та статті 31 Закону № 1403-VIII убачається, що виключення для стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця передбачені законодавцем окремо.

Виключення для основної винагороди приватного виконавця є лише у разі виконання виконавчих документів про стягнення аліментів. https://reyestr.court.gov.ua/Review/123916925