Роз'яснення Держгеокадастру щодо застосування земельного законодавства

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в межах компетенції розглянула лист Асоціації приватних виконавців України від 18.12.2025 № 1289/01-14 та повідомляє.

Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2021 р. № 1302), не передбачено повноважень Держгеокадастру щодо надання роз’яснень. Водночас в порядку інформування Держгеокадастр висловлює свою позицію стосовно порушеного в листі питання.

Відповідно до частини другої статті 4 Земельного кодексу України (далі – Кодекс) завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Частиною першою статті 130 Кодексу визначено, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: громадяни України; юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; територіальні громади; держава.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 131 Кодексу укладення цивільно-правових угод, що передбачають перехід права власності на земельні ділянки, а також набуття права власності на земельні ділянки за такими угодами здійснюються відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог Кодексу.
Купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання.

Відповідно до частини першої статті 130¹ Кодексу переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають такі суб’єкти:

а) у першу чергу – особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва;

б) у другу чергу – орендар земельної ділянки.

Стосовно внесення інформації про спеціальні дозволи на користування надрами та гірничих відводів до Державного земельного кадастру, повідомляємо, що статтею 16 Кодексу України Про надра встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, забезпечує інформаційну взаємодію з Державним земельним кадастром з метою надання через технологічні та програмні засоби Державного земельного кадастру відомостей про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами.

Абзацом першим частини четвертої статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що витяг з Державного земельного кадастру надається в паперовій або електронній формі та містить усі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги, крім відомостей про речові права на земельну ділянку, що виникли після 1 січня 2013 року, а також за бажанням заявника – відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про речові права на земельну ділянку, їх обтяження, одержані в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. За бажанням заявника витяг з Державного земельного кадастру має містити: посилання на документи, на підставі яких відомості про обмеження у використанні земель внесені до Державного земельного кадастру, відомості про ділянки надр, надані у користування відповідно до спеціальних дозволів на користування надрами та гірничих відводів, одержані в порядку інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки, сформований як викопіювання з кадастрової карти (плану) території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Суб’єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення першої черги встановлюються шляхом отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У разі якщо в такому витягу відсутня інформація про наданий відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами, вважається, що власник такого дозволу не має переважного права купівлі такої земельної ділянки.

Згідно з вимогами частини третьої статті 135 Кодексу, організатор земельних торгів з продажу земельної ділянки зобов’язаний письмово повідомити про проведення таких торгів суб’єкта переважного права на її купівлю не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня проведення земельних торгів. Справжність підпису на повідомленні засвідчується нотаріально.

Таким чином, законодавством не передбачено ймовірності переважного права купівлі земельних ділянок, оскільки такі суб’єкти переважного права першої черги встановлюються шляхом отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, де чітко встановлено інформацію про наданий відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами.

Відповідно до частини першої статті 130¹ Кодексу переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення належить особі, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина).

Крім того, статтею 6 Кодексу України Про надра визначено, що корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 р. № 827 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2025 р. № 600) «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення» затверджено перелік корисних копалин загальнодержавного та місцевого значень.

Таким чином, перелік корисних копалин загальнодержавного значення, визначений пунктом «а» частини першої статті 1301 Кодексу для зазначених потреб, є вичерпним.

Отже, першочергове право викупу земельної ділянки сільськогосподарського призначення належить користувачу надр, який має спеціальний дозвіл на видобуток корисних копалин загальнодержавного значення в межах цієї земельної ділянки, якщо відповідно до отриманої з Державного земельного кадастру інформації, земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, визначених пунктом «а» частини першої статті 1301 Кодексу.

Звертаємо увагу, що листи Держгеокадастру не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформативний характер і не встановлюють правових норм.

Заступник Голови Ярослав ШТИКЕР