щодо дотримання правил професійної етики приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва
На розгляд Комітету з етики АПВУ (далі – Комітет) надійшла заява АТ «____» (далі – Скаржник) від 06.08.2026 за вих. №__ про проведення перевірки щодо дотримання приватним виконавцем вимог Кодексу професійної етики приватного виконавця та вирішення питання про внесення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців щодо приватного виконавця виконавчого округу м. Києва (далі – Приватний виконавець) у виконавчих провадженнях з метою надання висновку в частині дотримання Приватним виконавцем Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
І. Виклад обставин, зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
На виконанні у приватного виконавця перебували виконавчі провадження з примусового виконання наказів Господарського суду м. Києва, виданих у справі №__ про стягнення з АТ «__» грошових коштів.
В ході здійснення вищевказаних виконавчих проваджень Приватним виконавцем було стягнуто зі Скаржника грошові кошти у загальному розмірі __ грн., включаючи основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження.
Скаржник наголошує на тому, що стягнення відбулось з порушенням норм чинного законодавства, що підтверджується судовими рішеннями.
Скаржник зазначає, що приватним виконавцем в порушення норм частини шостою статті 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим тимчасово окупованої території України» здійснив переказ коштів на тимчасово окуповану територію Україну, оскільки юридична адреса стягувача – Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. __, буд. __, офіс __.
Зазначені обставини були предметом розгляду скарги на дії приватного виконавця. Ухвалою Господарського суду м. Києва від __ у справі №__ частково задоволено скаргу на дії Приватного виконавця, також суд зобов’язав поновити порушене право Скаржника шляхом повернення незаконно стягнутих коштів у загальному розмірі __ грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від __ у справі №__ зазначену ухвалу залишено без змін.
З метою забезпечення добровільного виконання Приватним виконавцем вищевказаної ухвали Скаржник листом від __ №__ звернувся до останнього з вимогою про повернення грошових коштів, стягнутих у межах зазначених виконавчих проваджень.
Однак станом на день звернення зі скаргою відповідь на вимогу Скаржник не отримав, грошові кошти на рахунок Скаржника не повернуті.
ІІ. Пояснення приватного виконавця щодо обставин, зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Листом Голови Ради приватних виконавців України Приватному виконавцю запропоновано надати пояснення та копії відповідних документів щодо обставин, викладених Скаржником.
Приватним виконавцем було надано пояснення, у яких він зазначив наступне.
Оскільки на момент відкриття виконавчих проваджень місцезнаходження стягувача було у місті Сєвєродонецьк Луганської області Виконавцем детально вивчено нормативно-правові акти, які регулювали правовідносини щодо встановленого особливого правового режиму, зокрема на цій території: за визначенням, наданим у статті 1-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207-VII (далі – Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) – це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Частиною першою статті 1 Закону № 1207-VII встановлювалось, зокрема, що тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі – тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1207-VII, серед іншого, було встановлено, що: окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) – починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України, а Законом № 2138-IX від 15.03.2022; в редакції Законів № 2764-IX від 16.11.2022, № 3050-IX від 11.04.2023 – статтю 1 Закону № 1207-VII доповнено частиною третьою, якою визначено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, і до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону (обмеження щодо безготівкових розрахунків, які і були предметом вивчення на момент відкриття виконавчих проваджень і момент перерахування стягувачу грошових коштів, стягнутих при здійсненні зазначених виконавчих проваджень) застосовуються лише у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України ці правила (тобто визначений ними правовий режим) поширені на такі тимчасово-окуповані території.
Ці законодавчі норми запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2138-IX «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України», який набрав чинності 20.03.2022 шляхом доповнення статей 13, 13-1 Закону (Законом доповнено абзац другий частини третьої статті 4 Закону № 1207-VII).
Закон України від 15.03.2022 № 2138-IX, в редакції станом на 20.03.2022, доповнив статті 13, 13-1 Закону № 1207-VII новими частинами першими, за абзацом другим яких в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цих статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями. Внаслідок набрання чинності цими Законами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані ще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-IX частину третю статті 1 Закону було викладено в редакції, згідно якої дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Діюча на момент відкриття зазначених виконавчих проваджень редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно” № 3050-IX від 11.04.2023) зазначала, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені в пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Станом на момент відкриття зазначених виконавчих проваджень – 17 та 20 травня 2024 року, а також станом на момент перерахування стягнутих грошових коштів 20-21 травня 2024 року, Кабінетом Міністрів України не було встановлено поширення статей 13, 13-1 Закону № 1207-VII на місто Сєвєродонецьк, як і не було визначено дату початку тимчасової окупації даної території, тому дії приватного виконавця із відкриття зазначених виконавчих проваджень та перерахування стягнутих з боржника грошових коштів відповідали чинним законодавчим та підзаконним нормативно-правовим актам України: спеціальним нормам статей 13, 13-1 Закону № 1207-VII.
Внаслідок зміни судової практики, з урахуванням настанов судам нижчих інстанцій, викладених у мотивувальній частині Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від __ у справі №__, місцевим господарським та апеляційним господарським судом, через два роки з дня подання боржником до суду скарги на дії приватного виконавця, після набрання законної сили рішеннями про відмову в задоволенні скарги боржника і розгляді в суді касаційної інстанції після двох зупинень (для отримання узгодженої правової позиції Верховного Суду), тільки з урахуванням місцевим господарським та апеляційним судом узгодженої правової позиції під час нового розгляду справи були постановлені Ухвала від __ та Постанова від __ про часткове задоволення скарги.
Виконавець наголошує на тому, що саме по собі не перерахування Скаржнику грошових коштів, яких у Виконавця немає, не є порушенням норм Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Додатково Виконавець звертає увагу на той факт, що вів перемовини зі Скаржником щодо врегулювання спору, проте вони були безрезультатними. Постановою Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від __ відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від __. Крім того факт неотримання листа від Скаржника пояснює постійними атаками на логістичну та транспортну інфраструктуру України і такі випадки дійсно можуть мати місце.
ІІІ. Позиція Комітету з етики щодо обставин, зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Комітет зазначає, що предметом дослідження за даною скаргою є лише встановлення наявності або відсутності порушення норм Кодексу професійної етики приватних виконавців України (далі – Кодекс).
Комітет, як орган АПВУ, діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Кодексом.
Комітет, дослідивши зміст скарги Скаржника та додані до неї копії документів, а також пояснень Приватного виконавця та додані до них копії документів, встановив наступне.
Порушення норм Кодексу мають бути доведені. Якщо сторона стверджує про факт порушення – це не є підставою вважати його встановленим та доведеним, оскільки всі обставини підлягають доказуванню.
ІV. Висновки Комітету з етики АПВУ
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 18 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, Комітет з етики АПВУ дійшов висновку про відсутність у діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення норм Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Голова Комітету з етики АПВУ Віталіна КІСЕЛЬОВА
Некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України» @ 2026
