щодо дотримання правил професійної етики
приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області
Радою приватних виконавців України рішенням № __ від __ доручено Комітету з етики АПВУ надати висновок про наявність або відсутність ознак порушення Кодексу професійної етики приватних виконавців України в діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області (далі – Приватний виконавець) щодо фактів, зазначених у листі Керівника Головного оперативного управління ДБР від 14.02.2025.
І. Виклад обставин, зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Відповідно до Указу Президента України № 219/2024 від 04.04.2024 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ «__» (ідентифікаційний код __) строком на 10 років, зокрема:
- блокування активів – тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, які належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпоряджання ними (пункт 1);
- зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань (пункт 5).
До вказаного товариства раніше також застосовувались персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на 3 роки (Указ Президента України №169/2021 від 21.04.2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій»).
Незважаючи на це, 23.01.2025 Приватним виконавцем, в межах виконавчого провадження № __ про стягнення з ТОВ «__» на користь ТОВ_2 (ідентифікаційний код __) __ грн заборгованості за спожиту електричну енергію та __ грн судового збору, реалізовано через електронний майданчик «Сетам» спецтехніку ТОВ «__», а саме ресайклер марки «__» __ р.в., реєстраційний номер __. Покупець – ПрАТ __, ціна __ млн грн.
У вказаних діях Приватного виконавця Державне бюро розслідувань вбачає протиправний механізм реалізації майна суб’єктів господарювання, які, відповідно до рішень Ради національної безпеки і оборони України, введених у дію указами Президента України, перебувають під персональними санкціями. Окрім цього, зазначає, що невиконання Приватним виконавцем своїх службових обов’язків та ігнорування рішень Ради національної безпеки і оборони України, що вводяться в дію указами Президента України, призводить до нівелювання державної санкційної політики в частині «блокування активів» певної категорії фізичних та юридичних осіб.
У зв’язку із чим, з метою недопущення завдання приватними виконавцями під час здійснення своєї професійної діяльності збитків державним інтересам, Головне оперативне управління ДБР пропонує надати оцінку вищезазначеним діям Приватного виконавця.
ІІ. Пояснення приватного виконавця щодо обставин, зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Приватним виконавцем 19.03.2025 надано пояснення з приводу обставин, викладених у зверненні Головного оперативного управління ДБР, та зазначено наступне.
На примусовому виконанні у Приватного виконавця перебувало виконавче провадження № __ з примусового виконання наказу № __від 13.12.2022, виданого Господарським судом Одеської області, про стягнення з ТОВ «__» на користь ТОВ_2 заборгованості.
26.12.2022 Приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № __.
З метою виконання вимог виконавчого документа, в рамках вищезазначеного виконавчого провадження, Приватним виконавцем проведено опис, арешт та передано згідно статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» на примусову реалізацію рухоме майно боржника, а саме ресайклер марки «__» __ р.в., реєстраційний номер __.
23.01.2025 вищевказане майно було реалізовано ДП «СЕТАМ», з ціною продажу __ грн. Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону (торгів) № __ переможцем аукціону було визнано ПрАТ __.
В подальшому, на адресу Приватного виконавця надійшли заяви від АТ __ про примусове виконання наказів Господарського суду Одеської області у справі № __ від 11.10.2024 та 18.10.2024 про стягнення з ТОВ «__» на користь АТ __ заборгованості та судових витрат, а також заява ПАТ «МТБ БАНК» про примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області № __ від 15.08.2024 про стягнення з ТОВ «__» на користь ПАТ «МТБ БАНК» боргу.
На підставі вказаних заяв Приватний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчого провадження № __, № __ та № __ щодо примусового виконання вимог вищезазначених виконавчих документів та об’єднав виконавчі провадження № __, № __, № __, № __ у зведене виконавче провадження № __, а кошти, що були отримані від переможця електронного аукціону з реалізації рухомого майна боржника, були перераховані на користь відповідних стягувачів у даних виконавчих провадженнях.
Приватний виконавець зазначає, що звернення стягнення на майно ТОВ «__» було здійснено з метою забезпечення конституційного права стягувача на обов’язковість виконання рішення та у відповідності до чинного законодавства, адже відповідно до положень статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов’язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а обов’язкова сила судового рішення є елементом конституційного ладу України.
Приватний виконавець вказує, що а ні Закон України «Про санкції», а ні Указ Президента України № 219/2024 від 04.04.2024 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», а ні жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачені обмеження органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, під час вчинення ними заходів примусового виконання рішення щодо фізичних та юридичних осіб, відносно яких застосовано санкції.
Окрім цього, Приватний виконавець посилається на роз’яснення Національного банку України від 15.06.2022 року № 25-0005/41569 про практичне застосування банками вимог щодо реалізації персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), запроваджених РНБО України, згідно якого національний банк України зазначив: «Ураховуючи вищевикладене, на думку Національного банку, норми Закону про санкції спрямовані на обмеження прав конкретної особи (порушника) самостійно розпоряджатися власними активами на свою користь та/або з метою виконання своїх зобов’язань перед іншими особами, та не містять заборони щодо примусового виконання судових рішень стосовно клієнтів-боржників, до яких застосовано санкції "блокування активів" та/або "зупинення фінансових операцій", особами, на яких законом покладено такі функції.».
Таким чином, згідно пояснень Приватного виконавця, ним перед початком примусової реалізації майна боржника було здійснено аналіз чинного законодавства щодо примусового виконання рішень та щодо можливості реалізації арештованого майна на електронному майданчику ДП «СЕТАМ» та не виявлено жодних заборон з цього приводу. В свою чергу, Приватним виконавцем було виявлено, що рухоме майно ТОВ «__» вже реалізовувалось на електронному майданчику у 2022-2023 роках приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області_2 в рамках виконавчого провадження № __ та № __.
ІІІ. Позиція Комітету з етики щодо обставин, зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Комітет з етики, як орган АПВУ, діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Кодексом професійної етики приватних виконавців України.
Комітет, дослідивши зміст листа Керівника Головного оперативного управління ДБР від 14.02.2025, яке стало підставою для ініціювання Радою приватних виконавців України проведення перевірки, а також зміст наданих Приватним виконавцем пояснень, встановив наступні фактичні обставини.
Відповідно до Указу Президента України № 219/2024 від 04.04.2024 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ «__» (ідентифікаційний код __) строком на 10 років, зокрема:
- блокування активів – тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, які належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпоряджання ними (пункт 1);
- зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань (пункт 5).
До вказаного товариства раніше також застосовувались персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) строком на 3 роки (Указ Президента України №169/2021 від 21.04.2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 15 квітня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій»).
26.12.2022 Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № __ з примусового виконання наказу № __ від 13.12.2022, виданого Господарським судом Одеської області, про стягнення з ТОВ «__» на користь ТОВ_2 заборгованості.
В рамках вказаного виконавчого провадження Приватним виконавцем проведено опис та арешт рухомого майна боржника, а саме спецтехніки: ресайклер марки «__» __ р.в., реєстраційний номер __, та передано його до ДП «СЕТАМ» на примусову реалізацію на електронному аукціоні.
23.01.2025 відбувся електронний аукціон з продажу вищевказаного майна боржника. Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону (торгів) № __ переможцем аукціону визнано ПрАТ __, майно придбано за ціною __ грн.
В подальшому, на адресу Приватного виконавця надійшли заяви від АТ __ про примусове виконання наказів Господарського суду Одеської області у справі № __ від 11.10.2024 та 18.10.2024 про стягнення з ТОВ «__» на користь АТ __ заборгованості та судових витрат, а також заява ПАТ «МТБ БАНК» про примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області № __ від 15.08.2024 про стягнення з ТОВ «__» на користь ПАТ «МТБ БАНК» боргу.
На підставі вказаних заяв Приватний виконавець виніс постанови про відкриття виконавчого провадження № __, № __ та № __ щодо примусового виконання вимог вищезазначених виконавчих документів та об’єднав виконавчі провадження № __, № __, № __, № __ у зведене виконавче провадження № __, а кошти, що були отримані від переможця електронного аукціону з реалізації рухомого майна боржника, були перераховані на користь відповідних стягувачів у даних виконавчих провадженнях.
Проаналізувавши вищезазначені фактичні обставини справи, Комітет з етики дійшов до наступного.
Пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України.
Частиною 1 статті 1 Закону України «Про санкції» передбачено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
Згідно пункту 1 частини 2 статті 3 Закону України «Про санкції» підставами для застосування санкцій є дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб’єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
Таким чином, санкційна політика в Україні є одним із правових засобів боротьби з державою агресором й особами, які сприяють своїми діями фінансувати ворога.
Види санкцій, які можуть застосуватися згідно із Законом України «Про санкції», визначені частиною 1 статті 4 вказаного Закону.
При цьому, слід зазначити, що частиною 4 статті 4 Закону України «Про санкції» визначено виключні випадки, на які не поширюються передбачені цим Законом санкції, а саме на:
- сплату податків, зборів та інших обов’язкових платежів до державного та/або місцевих бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань;
- погашення (стягнення) податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та сплати розстрочених (відстрочених), у тому числі за рішенням суду, грошових зобов’язань або податкового боргу платника податків та/або сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про санкції» рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1, 2-5, 13-15, 17-19, 24-1, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обов’язковим до виконання.
Так, відповідно до Указу Президента України № 219/2024 від 04.04.2024 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ТОВ «__» (ідентифікаційний код __) строком на 10 років, зокрема:
- блокування активів (пункт 1);
- зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань (пункт 5).
Блокування активів, як санкція, являє собою тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції»).
Всі державні інституції, суб'єкти, наділені державою владними повноваженнями, та в цілому громадянське суспільство мають діяти в унісон із запровадженою державою санкцією та унеможливлювати ситуації, за яких майно підсанкційних осіб, в разі встановлення заборони користуватися та розпоряджатися активами, вибуває з власності таких осіб.
Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень.
Натомість, у даному випадку склалася ситуація, що держава, з однієї сторони, в особі Президента України, який є главою держави та є гарантом державного суверенітету та територіальної цілісності України, з метою забезпечення захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України прийняла рішення про застосування до ТОВ «__» (ідентифікаційний код __) персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема у вигляді блокування активів, і водночас Приватний виконавець, з іншої сторони, якого держава наділила своїми владними повноваженнямз примусового виконання рішень, фактично порушує введене рішення, яке є обов’язковим до виконання, що є недопустимим у правовій державі та жодним чином не сприяє утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності.
Враховуючи те, що Приватний виконавець є суб'єктом владних повноважень та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень, Приватний виконавець зобов'язаний дотримуватися санкційної політики держави України та утримуватися від дії, які можуть порушити таку політику та тим самим призвести до підриву національних інтересів та національної безпеки.
А отже, дії Приватного виконавця, які полягали в розпорядженні майном підсанкційної особи та призвели до вибуття активів із власності такої особи, підривають суспільну довіру й повагу до професії приватного виконавця в цілому та можуть викликати уявлення, що приватні виконавці, використовуючи владні повноваження, надані державою, вчиняють дії на користь підсанкційних осіб з метою нівелювання накладених на них тією ж державою санкцій.
В свою чергу, питання виконання судових рішень, прийнятих не на користь підсанкційних осіб, має вирішуватись безпосередньо державою шляхом відповідного законодавчого врегулювання, тільки таким чином буде досягнуто баланс прав та інтересів держави та стягувачів, а також обумовить реалізацію в належний спосіб приписів статті 129-1 Конституції України.
IV. Висновки Комітету з етики АПВУ
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 26, 27 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, Комітет з етики АПВУ дійшов висновку про наявність у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ознак порушення норм статей 3, 4, 10 Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Голова Комітету з етики АПВУ
Віталіна КІСЕЛЬОВА