Висновки від 10.07.2020

Висновок № 75

щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

          В результаті проведеного аналізу скарги Заявника від 04.06.2020 р. та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки.
          На виконанні в приватного виконавця перебуває виконавче провадження по виконанню виконавчого напису № 1386, виданого 08.02.2020 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області про стягнення із Заявника на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості Заявник звернулася зі скаргою до Ради приватних виконавців України щодо порушення, на її думку, приватним виконавцем при виконанні виконавчого документа вимог Закону України «Про виконавче провадження», а саме: прийнято виконавчий документ та відкрито виконавче провадження не за місцем проживання Заявника, чим порушено вимоги ст. 24, 25 Закону України «Про виконавче провадження» та під час здійснення виконавчих дій приватний виконавець наклав арешт на рахунок Заявника, на який зараховуються заробітна плата.
          Як вбачається з пояснень приватного виконавця та наданих копій матеріалів виконавчого провадження в заяві про відкриття виконавчого провадження, Стягувач просив відкрити виконавче провадження по місцю проживання Скаржниці в м. Києві. У даному виконавчому документі зазначено дві адреси Скаржника, а саме: адресу реєстрації в Київській області та адресу проживання в м. Києві. Отже, виконавець прийняв виконавчий документ за адресою, вказаною у виконавчому документі. Тобто виконавчий документ прийнято в межах виконавчого округу м. Київ.
          Щодо накладення арешту на рахунок Скаржника на який зараховується заробітна плата, то слід зазначити, що Скаржником не надано жодних підтверджуючих документів, щодо рахунку на який накладено арешт, стосовно того що він має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
          Згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Також в цій статті зазначено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
          Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник у виконавчому провадження має право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом, це передбачено ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
          На підставі наведених фактів Заявником та пояснень приватного виконавця, аналізу матеріалів виконавчого провадження та враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.

Висновок № 76

щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

          В результаті проведеного аналізу скарги ЖБК «Індекатор-8» (надалі по тексту – Скаржник) та доданих до неї матеріалів щодо порушень вимог чинного законодавства України з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва (надалі по тексту – Виконавець), було зроблено наступні висновки:
          На виконанні у Виконавця перебуває виконавче провадження № 62240175 з примусового виконання наказу № 910/8617/19 від 21.05.2020, виданого суддею Господарського суду м. Києва про стягнення з ЖБК «Індикатов-8» залишку боргу. Виконавче провадження відкрито 02.06.2020 р.
          Проаналізувавши письмове звернення Скаржника, пояснення Виконавця та копій матеріалів виконавчого провадження варто зазначити наступне. До офісу Виконавця від стягувача надійшла заява про відкриття виконавчого провадження. Приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно відповіді ДФС у боржника відкриті рахунки в двох банківських установах. Виконавцем, було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено на виконання до банківських установ та сторонам виконавчого провадження. 09.06.2020 до банківських установ надіслано платіжні вимоги та списано кошти, які пропорційно розподілено.
          Виконавчі дії згідно наказу 910/8617/19, виданого 21.05.2020 р. суддею Господарського суду м. Києва проводяться відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
          В скарзі Скаржник зазначає про добровільну сплату частини боргу безпосередньо на рахунок стягувача. Дана інформація від стягувача не надходила, та відповідно не підтверджена. По даному питанню Виконавець звернулась до стягувача за підтвердженням. Щодо висловленої думки Скаржника про чинність наказу 910/8617/19, виданого 21.05.2020 р. суддею Господарського суду м. Києва, то постановою Північного Апеляційного господарського суду від 19.02.2020 р., яке набрало законної сили 19.02.2020 р. та опубліковано на офіційному сайті рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2019 р. залишилося в силі.
          Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.

Висновок № 77

щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

          В результаті проведеного аналізу скарги заявника (надалі по тексту – Скаржник) та доданих до неї матеріалів щодо порушень вимог чинного законодавства України з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва (надалі по тексту – Виконавець), було зроблено наступні висновки.
          На виконанні у Виконавця перебувало виконавче провадження № 60446715 з примусового виконання напису № 23204 від 07.10.2019 р. Проаналізувавши письмове звернення Скаржника, пояснення Виконавця та копій матеріалів виконавчого провадження варто зазначити наступне:
          До офісу Виконавця надійшло рішення Чернівецького окружного адміністративного суду № 824/1389/19-а від 15.01.2020 р. Відразу після набрання даним рішенням законної сили приватним виконавцем було винесено три постанови про скасування процесуального документа, якими скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення з боржника основної винагороди та постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Рішенням № 824/1389/19-а було зобов’язано приватного виконавця повернути заявнику сплачений судовий збір. Дані кошти було повернуто.
          Виконавче провадження № 60446715 було відкрито на підставі заяви стягувача, АТ «Альфа-банк» про примусове виконання рішення, в якій було зазначено місце знаходження майна боржника (грошових коштів),а саме, карткового рахунку, відкритого в АТ «Альфа-Банк», що розташований за адресою м.Київ, вул.Велика Васильківська, 100 та додано довідку, в якій вказано про укладення договору про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки.
          Зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 про надання документального підтвердження до заяви про примусове виконання рішення, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця внесено наказом Міністерства юстиції України від 09.12.2019 р. № 3940/5, тобто після відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження № 60446715.
          Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.

Висновок № 78

щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва

          В результаті проведеного аналізу скарги Заявника від 12.06.2020 р. за виконавчим провадженням № 60598574 та доданих до нього матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва було зроблено наступні висновки. Так, у приватного виконавця міста Києва на виконанні перебуває виконавче провадження № 60598574 щодо примусового виконання виконавчого напису № 1861 від 30.08.2019 р., виданого приватним нотаріусом КМНО про стягнення з Заявника на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості.
          Суть скарги полягає у порушенні приватним виконавцем вимог чинного законодавства та Кодексу професійної етики приватних виконавців, а саме у неправомірності накладення арешту на кошти боржника, оскільки, на думку скаржника, арештований рахунок є зарплатним, що порушує вимоги Закону України «Про виконавче провадження», не виконання приватним виконавцем ухвали суду про зупинення виконання та ухвали про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
          З пояснення приватного виконавця встановлено, що довідка про зарахування коштів на спірний рахунок, надана боржником разом із зверненням на адресу офісу приватного виконавця жодним чином не доводить того факту, що даний рахунок використовується лише для зарахування заробітної плати, а отже доводи скаржника є необґрунтованими.
П. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є, в тому числі, звернення стягнення на кошти боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
          Ч. 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
          Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 15 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до ст. 26 Закону України «Про теплопостачання», ст. 18 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. А тому, накладаючи арешт на вказаний рахунок виконавець вчиняє дії, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження» з метою повного, ефективного та своєчасного виконання рішення суду.
          У випадку, якщо поточний рахунок відкритий для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законом соціальних виплат у заяві про відкриття поточного рахунку зазначено, що вказаний рахунок є рахунком виключно для зарахування таких коштів, або ж якщо використовується уже наявний відкритий рахунок, то така інформація визначається в додатковому договорі до договору банківського рахунку.
          У всіх інших випадках, за рахунком «Кошти на вимогу фізичних осіб» (призначення рахунку: облік вкладів (депозитів) на вимогу фізичних осіб, у тому числі поточні рахунки фізичних осіб та розрахунки за ними; надані кредити овердрафт) за дебетом та кредитом проводяться наступні операції. За дебетом: суми перерахувань, виплат за розпорядженням власників рахунків згідно з режимом роботи рахунків, суми коштів, що підлягають примусовому стягненню відповідно до законодавства України, надані кредити овердрафт. За кредитом: суми, що надходять у встановленому порядку на рахунки клієнтів згідно з режимом роботи рахунків, суми залишків кредитів овердрафт, що перераховані на рахунки простроченої заборгованості. Тобто, на рахунок 2620 можуть надходити будь-які кошти, а не лише заробітна плата чи пенсія, якщо інше не обумовлено в договорі між Банком та боржником. З наведеного слід зробити висновок про те, що законодавець не тільки не забороняє накладення арешту на рахунок, але й чітко вказує на те, що кошти та вказаному рахунку підлягають примусовому стягненню.
          Ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, в тому числі, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
          Отже, накладення арешту на кошти боржника є правомірною дією виконавця і лише за настання певних обставин, передбачених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець вправі знімати накладений арешт. Крім того, як слідує з виписки про рух коштів по рахунку, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження на рахунок Заявника надходили кошти від різних кореспондентів.
          Скаржником у своєму зверненні не наведено жодного конкретного факту порушення виконавцем вимог чинного законодавства та Кодексу професійної етики приватних виконавців. Враховуючи викладене вище, можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця виявлено не було.

Висновок № 79

щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області

          В результаті проведеного аналізу письмової скарги-звернення Заявника від 12.05.2020 р. та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області було зроблено наступні висновки. У провадженні приватного виконавця на виконанні знаходиться виконавче провадження № 61793655 з примусового виконання виконавчого листа № 187/998/16, виданого 09.04.2020 р. Петриківським районним судом Дніпропетровської області про солідарне стягнення заборгованості з Заявника та його дружини на користь Стягувача. 09.04.2020 р., в порядку вимог ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
          Суть скарги полягає у порушенні приватним виконавцем вимог чинного законодавства, а саме: відсутність чинного Договору страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця на день відкриття виконавчого провадження; відмову скаржнику у винесенні постанови про відкладення виконавчих дій на час карантину та прийняття приватним виконавцем до примусового виконання виконавчого листа, який не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
          Згідно вимог ч. 1,3 ст. 24 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець зобов’язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами. Протягом перших трьох років зайняття діяльністю приватного виконавця мінімальний розмір страхової суми за договором страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця не може бути меншим загальної суми стягнення за виконавчими документами, що перебувають на виконанні у приватного виконавця протягом року, але не менше 1 тисячі мінімальних розмірів заробітної плати станом на початок відповідного календарного року.
          З копій матеріалів, наданих приватним виконавцем щодо страхування відповідальності вбачається наступне. 11.02.2019 р. виконавцем укладено договір добровільного страхування відповідальності № 20072 з ПАТ «Промислово-Страхова Компанія» строком на 1 рік, страхова сума 5 млн. грн.; 30.11.2019 р. виконавцем укладено додаткову угоду № 2 до договору № 20072, страхова сума 20 млн. грн., строк дії договору до 29.11.2020 р.; 11.03.2020 р. виконавцем укладено додаткову угоду № 3 до договору № 20072, страхова сума 50 млн. грн., строк дії договору до 29.11.2020 р. Згідно інформаційної довідки в Єдиному реєстрі приватних виконавців України дана інформація внесена в реєстр.
          Відповідно до вимог ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
          Скаржник в своїй скарзі посилається на введення на території України надзичайної ситуації у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби, що позбавило його можливості своєчасно виконати рішення суду та подати декларацію про доходи та майно.
З пояснення приватного виконавця встановлено, що останнім надано боржнику письмове роз`яснення про те, що рішення суду, яке перебуває на виконанні, не є тим, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а тому може бути виконаним без участі боржника на підставі чого у виконавця відсутні підстави для винесення постанови про відкладення виконавчих дій. Також роз`яснено, що декларацію може бути подано не особисто боржником, а направлено поштою, шляхом кур`єрської доставки або передано через представника.
          При розгляді даної скарги Заявником не надано жодних підтверджуючих документів про перебування в цей період на карантинній ізоляції чи позитивно підтвердженого ПЛР-тестування коронавірусної хвороби або інших причин згідно ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі чого виконавець мав би винести постанову про відкладення виконавчих дій.
          Третім пунктом скарги є звернення уваги Ради приватних виконавців України на невідповідність виконавчого документа вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме невідповідності назві суб`єкта, який видав виконавчий документ замість «Петриківський районний суд Дніпропетровської області» виконавцем зазначено «Дніпропетровський апеляційний суд Дніпропетровської області»
          Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб – за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб – платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред`явлення рішення до виконання.
          Відповідно до вимог ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
         17.04.2020 р. виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних якою виправлено назву суду на вірну та скеровано дану постанову сторонам до відома. Враховуючи викладене вище, Комітетом з етики встановлено, що доводи скаржника є необґрунтованими, на підставі чого можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця немає.

Висновок № 80

щодо скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва

          В результаті проведеного аналізу письмової скарги заявника від 01.06.2020 р. та доданих до неї матеріалів щодо порушень норм Кодексу професійної етики приватних виконавців з боку приватного виконавця виконавчого округу м. Києва було зроблено наступні висновки. У провадженні приватного виконавця на виконанні знаходилось виконавче провадження № 55685668 з примусового виконання виконавчого напису №10182, виданого 26.10.2017 р. приватним нотаріусом ЧМНО про стягнення з заявника на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості. 31.01.2018 р., в порядку вимог ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
           Суть скарги полягає у порушенні приватним виконавцем вимог чинного законодавства, а саме: передачі квартири боржника на реалізацію через електронні торги ДП «СЕТАМ» з прописаними в ній малолітніми дітьми без наданої згоди органу опіки й піклування. Згідно вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
           З копій матеріалів виконавчого провадження встановлено, що приватним виконавцем здійснено неодноразові виходи за місцем знаходження спірної квартири разом з боржником та встановлено, що ні боржник, ні його малолітні діти за даною адресою не проживають, а натомість заявник здає її в найм, що підтверджується актами приватного виконавця з підписами відповідних осіб, які можуть це засвідчити.
          Згідно наявної судової практики, за скаргами на дії виконавців, а саме: Постановою № 320/793/19 від 15.05.2019 р. Шостого Апеляційного Адміністративного суду зроблено висновок, що «реєстрація місця проживання дитини в житловому приміщенні боржника, яка є об`єктом іпотеки,є способом перешкоджання звернення стягнення на таке майно, що свідчить про зловживання боржником своїми процесуальними правами та створення штучних перешкод для виконання судового рішення у повному обсязі».
          Відповідно до вимог ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Необхідно зазначити, що заявник, вважаючи, що дії приватного виконавця є неправомірними, не скористався своїм правом на оскарження дій приватного виконавця до суду.
          Станом на день розгляду скарги рішення суду залишається не виконаним, майно не продане, а дане виконавче провадження є закінченим на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи викладене вище, Комітетом з етики встановлено, що доводи скаржника є недостатньо обґрунтованими, на підставі чого можна зробити висновок, що в діях приватного виконавця виконавчого округу м. Києва ознак порушення Кодексу професійної етики приватного виконавця немає.