приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області
На розгляд Комітету з етики АПВ України, надійшло подання Міністерства юстиції України №__ від 13.11.2024 щодо дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області (далі – Приватний виконавець) з метою надання висновку в частині дотримання Приватним виконавцем Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
І. Виклад обставин, зазначених у зверненні,
які стали підставою для перевірки
Міністерство юстиції України, здійснюючи перевірку відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження, встановило, що Приватним виконавцем при примусовому виконанні ухвал суду про накладення арешту на кошти боржника порушуються вимоги статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», щодо стягнення основної винагороди, пункту 1 частини четвертої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» щодо заборони приватному виконавцю виконувати рішення на свою користь та порушень пункту 1 частини другої статті 18 цього ж Закону.
Перевіркою встановлено, що у виконавчому провадженні № __ з примусового виконання ухвали, виданої 17.05.2024 Господарським судом Одеської області у справі №___ про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю_1 (вул. _, № _, с. _, _ р-н, Одеська обл., __, код ЄДРПОУ __) в межах ціни позову у розмірі __ гривень, до набрання законної сили рішенням суду, приватним виконавцем 05.06.2024 винесена постанова про стягнення з боржника основної винагороди в сумі __ гривень.
Також 05.06.2024 у цьому виконавчому провадженні приватним виконавцем винесена постанова про арешт коштів, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження ___ гривень.
У виконавчому провадженні № __ на рахунок приватного виконавця для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам 07.06.2024, 24.06.2024, 28.06.2024 надійшли кошти в сумі ___ гривень, які перераховані приватним виконавцем таким чином: __ гривень – витрати виконавчого провадження (платіжні інструкції від 07.06.2024 № 1, № _); __ гривень – основна винагорода приватного виконавця (платіжні інструкції від 07.06.2024 № _, від 24.06.2024 № _, від 28.06.2024 № _).
01.08.2024 приватним виконавцем у виконавчому провадженні № __ винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Міністерство юстиції звертає увагу, що згідно з резолютивною частиною ухвали, арешт на кошти боржника мав бути накладений у розмірі ___ гривень. Згідно з постановою приватного виконавця про арешт коштів від 05.06.2024, арешт на кошти боржника накладено в сумі __ гривень, чим порушено вимоги пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» згідно з яким, заходи примусового виконання рішень мають здійснюватися виконавцем у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Також додатково зазначається, що на підставі подання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2024 № __ наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2024 № __ діяльність приватного виконавця зупинена строком на один місяць відповідно до підпункту 4 пункту 61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (копія наказу додається).
Зазначене подання внесено у зв’язку з тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що у виконавчому провадженні № __ з примусового виконання ухвали №__, виданої 22.07.2024 Господарським судом Одеської області, якою заяву ТОВ_2 про забезпечення позову задоволено та накладено арешт на кошти у розмірі ціни позову __ гривень, які обліковуються на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю_3, приватним виконавцем в порушення вимог частин шостої та одинадцятої статті 31 Закону, пункту 1 частини четвертої статті 5 Закону стягнуто з боржника на свою користь основну винагороду в сумі __ гривень.
Враховуючи викладене, зазначають, що неодноразові грубі порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень свідчать про те, що вона не дотримується вимог чинного законодавства України та порушує принципи верховенства права та законності. Така поведінка приватного виконавця не сприяє підвищенню авторитету та суспільної довіри й поваги до професії приватного виконавця, шкодить репутації приватного виконавця та авторитету цієї професії. Зазначене свідчить про порушення приватним виконавцем Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
ІІ. Пояснення приватного виконавця щодо обставин,
зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Приватним виконавцем на лист АПВУ від 22.11.2024 № __ надано пояснення, в яких зазначено, що діяльність приватного виконавця наказом Міністерства юстиції України від 08.11.2024 № __ зупинена, доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження відсутній, надати пояснення по суті звернення не має ані юридичної, ані технічної можливості.
Крім того, приватним виконавцем повідомлено, що наказ Міністерства юстиції України від 08.11.2024 № __ з аналогічного питання, яке є підставою звернення від 13.11.2024, оскаржується нею до адміністративного суду, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2024 відкрито провадження у справі № __.
ІІІ. Позиція комітету з етики щодо обставин,
зазначених у зверненні, які стали підставою для перевірки
Комітет зазначає, що предметом дослідження за даною скаргою є встановлення наявності або відсутності в діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області фактів порушення Кодексу професійної етики приватних виконавців України.
Комітет з етики, як орган АПВУ, діє виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений Кодексом професійної етики приватних виконавців України.
Комітет, дослідивши зміст звернення Міністерства юстиції України, яке стало підставою для ініціювання Радою приватних виконавців України проведення перевірки, а також зміст наданих Приватним виконавцем пояснень, дійшов до наступного.
Стосовно порушення ст. 3 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, в частині зобов’язання використання приватним виконавцем своїх знань та професійної майстерності для належного виконання вимог виконавчого документа, дотримуючись чинного законодавства України та сприяння утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності слід зазначити наступне.
В поданні, підставою для застосування вищезазначеної статті, зазначається неодноразові грубі порушення приватним виконавцем вимог чинного законодавства України.
В якості обґрунтуванням наводяться неодноразові порушення вимог ст. ст. 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 31Закону України«Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Тобто суть порушень приватним виконавцем вимог ст. 3 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, визначених у поданні, ґрунтується на порушенні ним норм законодавства, які регулюють виключно процес/процедуру примусового виконання рішення.
Кодекс професійної етики приватних виконавців України не містить положень, які визначають порушення приватним виконавцем норм чинного законодавства, як порушення етичних норм за які можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності.
За порушення норм чинного законодавства в сфері примусового виконання, законодавцем передбачені інші способи захисту порушених прав, в тому числі оскарження дій чи рішень приватного виконавця шляхом подання скарги до Міністерства юстиції України або до суду з відповідними окремими порядками розгляду скарг та наслідками.
Відповідно до ст. 28 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, до предмету роботи Комітету з етики належать питання дотримання норм професійної етики приватних виконавців, урегульованих цим Кодексом.
Тому, на думку Комітету з етики, у членів Комітету відсутні повноваження надавати оцінку процесуальним рішенням та діям у конкретному виконавчому провадженні.
Із зазначеним твердженням корелюють норми п. 1.5 Порядку проведення перевірки приватного виконавця затвердженого Рішенням Ради приватних виконавців України №71 від «28» червня 2024 р., а саме: «Забороняється під час проведення перевірки діяльності приватного виконавця Радою приватнихвиконавців України надання оцінки процесуальним рішенням та діям у конкретному виконавчому провадженні (крім випадків, коли порушення законності встановлено у судовому рішенні, що набрало законної сили, і такі рішення та дії приватного виконавця можуть свідчити про умисне порушення правилпрофесійної етики)»
Враховуючи вищевикладене, Комітет етики не має повноважень здійснити оцінку порушення приватним виконавцем вимог ст. ст. 5, 18 Закону України «Про виконавче провадження» викладеним у поданні в якості порушення вимог Кодексу професійної етики приватних виконавців України для застосування заходів дисциплінарної відповідальності.
У відповідності до ст. 26 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, усі сумніви щодо доведеності вини приватного виконавця мають тлумачитись на його користь.
При розгляді зазначеного подання, Комітетом з етики приймається до уваги практика Верховного Суду України (у складі Касаційного адміністративного суду) сформована у постанові від 19.12.2024 по справі № 640/29622/20.Начало формы
У зазначеній вище постанові ВСУ викладено наступні висновки:
«Системний аналіз норм 31 Закону № 1403-VIII та Порядку № 643 дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є фактично винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення.
Тлумачення норм статті 45 Закону № 1404-VIII та статті 31 Закону № 1403-VIII убачається, що виключення для стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця передбачені законодавцем окремо. Виключення для основної винагороди приватного виконавця є лише у разі виконання виконавчих документів про стягнення аліментів.
Більш того, законодавцем передбачений обов`язок приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, у якій має бути наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (стаття 31 Закону № 1403-VIII).
Водночас колегія суддів уважає, що у разі розповсюдження на основну винагороду приватного виконавця випадків, коли не стягується виконавчий збір, приватний виконавець, у силу вимог пункту 5 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, був би позбавлений основної винагороди взагалі».
Зазначені висновки Верховного Суду України (у складі Касаційного адміністративного суду) викладені у постанові від 19.12.2024 по справі № 640/29622/20 суперечать обґрунтуванням та твердженням викладеним у поданні Міністерства юстиції України №____ від 13.11.2024.
А тому зазначені твердження у поданні, щодо порушення приватним виконавцем вимог ст. 31Закону України«Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» не можуть свідчити про наявність вини приватного виконавця та довести її існування.
IV. Висновки Комітету з етики АПВУ
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.3, 4, 26, 27 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, Комітет з етики АПВУ дійшов висновку про відсутність у діях приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ознак порушення норм Кодексу професійної етики приватних виконавців України.