У Міністерстві юстиції України розглянуто ваш лист від 2 жовтня 2025 року № 1149/01-14 (зареєстровано в Мін’юсті 6 жовтня 2025 року за № 174004-33-25) про надання роз’яснень щодо застосування положень статті 130-1 Земельного кодексу України та в межах компетенції повідомляється.

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 130-1 Земельного кодексу України (далі – Кодекс) переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення має, зокрема особа, яка має спеціальний дозвіл на видобування корисних копалин загальнодержавного значення (металічні руди кольорових металів, металічні руди благородних металів, металічні руди рідкіснометалевих та рідкісноземельних металів, радіоактивних металів, електро- та радіотехнічна сировина), якщо відповідно до інформації, отриманої з Державного земельного кадастру, така земельна ділянка знаходиться в межах ділянки надр, наданої такій особі у користування, крім земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди), що перебувають у власності особи, яка використовує земельну ділянку на праві власності, оренди, емфітевзису, суперфіцію, а також крім земельних ділянок для садівництва.

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року № 14- рп).

Отже, при вирішенні порушеного питання слід керуватися положеннями пункту «а» частини першої статті 130-1 Кодексу, що містять перелік корисних копалин загальнодержавного значення, володілець дозволу на видобування яких, набуває преважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, за визначених у цій частині умов.

Водночас інформуємо, що Порядок примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) встановлений Законом України «Про виконавче провадження» (далі – Закон).

Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника регламентовано розділом VII Закону.
Статтею 48 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред’явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

При цьому частиною четвертою статті 135 Земельного кодексу України передбачено, що звернення стягнення на земельні ділянки або прав на них (суперфіцію, емфітевзису) здійснюється державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом, з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно з пунктом «в» частини першої статті 135 Земельного кодексу України продаж земельних ділянок, прав емфітевзису, суперфіцію на них державним виконавцем, приватним виконавцем під час виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом, здійснюється шляхом проведення земельних торгів в порядку, визначеному цим Кодексом.

У цьому випадку державний, приватний виконавець є організатором земельних торгів.

Земельні торги проводяться у формі електронного аукціону в режимі реального часу в мережі Інтернет, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суборенди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з переможцем земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу ціну за придбання прав емфітевзису, суперфіцію, або найвищий розмір орендної (суборендної) плати, зафіксовані під час проведення земельних торгів (частина друга статті 135 Земельного кодексу України).

Підготовка до проведення земельних торгів та їх проведення здійснюються відповідно до Кодексу з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про іпотеку», а також відповідно до вимог щодо підготовки до проведення та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2021 року № 1013.
Частиною третьою статті 135 Кодексу передбачається, що організатор земельних торгів з продажу земельної ділянки зобов’язаний письмово повідомити про проведення таких торгів суб’єкта переважного права на її купівлю не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня проведення земельних торгів. Справжність підпису на повідомленні засвідчується нотаріально.

Згідно з положеннями частини третьої статті 130-1 Кодексу суб’єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення першої черги встановлюються шляхом отримання витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. У разі якщо в такому витягу відсутня інформація про наданий відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами, вважається, що власник такого дозволу не має переважного права купівлі такої земельної ділянки.

Водночас згідно з абзацом другим пункту «б» частини першої статті 130-1 Кодексу передбачається, що суб’єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги може реалізувати таке право у разі відсутності суб’єкта переважного права першої черги або відмови суб’єкта першої черги від реалізації такого права. Суб’єкт переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відмовитися від реалізації такого права шляхом подання нотаріусу відповідної заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально. Відмова суб’єкта переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення від реалізації такого права на земельних торгах здійснюється в порядку, визначеному статтями 135-139 цього Кодексу.
Суб’єкти переважного права купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення другої черги встановлюються шляхом отримання відомостей із Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим щодо надання роз’яснень застосування положень статті 130-1 Земельного кодексу України повідомляємо, що центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері земельних відносин, є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції; організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно- правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок (Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. № 15).

З огляду на це, з питань практики застосування земельного законодавства, зокрема положень статті 130-1 Земельного кодексу України, ви можете звернутись до Держгеокадастру.

Заступник Міністра Олена ФЕРЕНС

Некомерційна професійна організація «Асоціація приватних виконавців України» @ 2025